Як перестати боротися за любов і дозволити їй прийти до справжнього себе?
Ми всі прагнемо любові. Хочемо, щоб нас цінували, бажали, поважали. Та іноді, в гонитві за цим визнанням, ми потрапляємо у витончену пастку – намагаємося заслужити любов, стаючи кимось, ким ми насправді не є. І ця боротьба може тривати все життя, залишаючи по собі лише втому та розчарування.
Історії з життя: Галина та Сашко – два шляхи до однієї пастки
Галина: Невловима краса та порожнеча всередині
Уявіть собі Галину. Все життя вона боролася із зайвою вагою, зростаючи в сім'ї, де перевагу надавали фастфуду та жирній їжі. Юнацьке кістозне акне залишило сліди не лише на шкірі, а й у душі, а ліки, призначені для його лікування, завдали шкоди печінці. Тонке волосся, окуляри з товстими скельцями через поганий зір – Галина ніколи не вважала себе фізично привабливою, і це стало її довічним болем. Сім'я та суспільство несвідомо нав'язали їй думку: «Тебе любитимуть, тільки якщо ти будеш гарною».
І Галина кинулася в бій за цю омріяну красу, яка, як їй здавалося, була єдиним ключем до любові. Лазерна корекція зору, виснажлива праця заради операції шлункового шунтування... Та роки минали, вага поверталася. Засоби для росту волосся, курси макіяжу – вона пробувала все. Але що б Галина не робила, вона так і не отримувала того підтвердження від інших, що вона справді фізично приваблива. Вона так і не почула, що хтось любить її саме за її зовнішність. Вона прагнула, щоб її полюбили за те, ким вона не була, і ця гонитва виснажувала її.
Сашко: Солодкість як маска для прихованого гніву
А ось Сашко. Він виріс у середовищі, де доброту часто плутали з показною «солодкістю». З роками він навчився майстерно грати роль «хорошого хлопця». Автоматична усмішка, надзвичайна привітність, лише позитивні розмови та ентузіастична мова тіла – Сашко став віртуозом нещирості. Він приховував свої справжні почуття, думки, свою справжню суть. Він щиро вірив, що єдиний спосіб бути коханим – це бути бездоганно милим. Він так старанно працював над цим образом, що й сам почав вважати себе просто милою людиною, яка іноді бореться з негативом.
Але насправді всередині Сашка кипів гнів. Йому доводилося постійно придушувати те, що він насправді думав, відчував і хотів, аби відповідати вивченій ролі. Цікаво, що Сашко мав своєрідний «детектор брехні» щодо інших, природну схильність помічати нещирість. Декому з його оточення було байдуже до його справжності – вони вважали, що він має продовжувати культивувати «милість» і пригнічувати «недоброчесні» частини себе. Інші ж, ті, хто цінував щирість, відчували фальш за його маскою і не надто його любили. Та Сашко вперто продовжував дисциплінувати себе, аби бути милим, сподіваючись, що саме за це його врешті-решт полюблять.
Галина та Сашко, кожен по-своєму, потрапили в пастку, намагаючись бути коханими за те, чим вони не є.
Чому ми так відчайдушно чинимо опір реальності?
Коли ми чуємо подібні історії, або коли йдеться про нас самих, у нас часто виникає внутрішній опір. Ми не хочемо визнавати, що хтось (або ми самі) може бути не таким, яким прагне здаватися, або що його зусилля марні. Цей опір зазвичай проявляється двома способами.
«Це неправда!»: Суперечки з дійсністю
Перший спосіб – це почати сперечатися з реальністю, шукати виправдання або докази того, що все не так. Стосовно Галини, ми можемо сказати: «Краса в очах того, хто дивиться» або «Обов'язково знайдеться той, хто вважатиме її привабливою». Щодо Сашка, ми можемо подумати: «У кожного є свої недоліки» або «Те, що в нього є негативні думки, не означає, що він не милий». Ми намагаємося підсолодити гірку пігулку правди.
«Я можу стати кращою!»: Ілюзія всемогутнього потенціалу
Другий спосіб – це боротися за ідею, що людина може і повинна змінитися, стати тим, ким вона зараз не є. Ми стаємо на бік потенціалу проти реальності. Наприклад, ми можемо захотіти дати Галині поради, як їй стати привабливішою, або знайти пояснення її невдачам: «Якби вона переїхала до Африки, де повнота вважається красивою» або «Та вона ж нічого не знає про правильне харчування! Якщо справді хоче, має повністю змінити спосіб життя!». У випадку Сашка ми можемо казати: «Коли він розбереться зі своїм пригніченим гнівом, він природно стане милішим» або «Але ж ти можеш навчитися скеровувати свій гнів у здорове русло і бути надзвичайно милим, як з сином, коли той був малям».
Цей опір цілком логічний. Ми хочемо, щоб люди почувалися добре, щоб їх любили, а не відкидали. Ми також не хочемо відмовлятися від власної боротьби за любов, намагаючись бути тими, ким ми не є. Але саме цей опір і тримає людей у пастці, змушуючи їх бігти по колу, як білка в колесі.
Перестати боротися – почати жити: Сила справжніх карт
Іноді розвивати в собі нові якості може бути справді цілющим і прогресивним. Але не завжди. Часом найцілюще, що може зробити людина, – це перестати намагатися стати кимось іншим, а натомість прийняти і максимально використати те, що вже є. Особливо, коли ми прагнемо любові та гармонійних стосунків саме зараз, а не колись у невизначеному майбутньому, коли ми «станемо кращими».
Ми витрачаємо стільки енергії, намагаючись змусити інших бачити в нас те, чим ми не є, або шукаючи тих, хто побачить в нас бажаний, але нереальний образ. Ми можемо навіть впасти у самозаперечення, бо боїмося подивитися правді в очі. До речі, важливо розуміти: коли люди кажуть, що хочуть бути коханими, вони часто мають на увазі, що хочуть, аби їх цінували, бажали, поважали. Спробуйте визначити, за що саме ви хочете, щоб вас цінували. Можливо, це ваша майстерність у чомусь, ваша турботливість, ваші знання, ваша мужність чи жіночність, фінансові перспективи чи емоційна стабільність. За що ви досі боретеся, намагаючись отримати визнання, хоча це не є вашою сильною стороною?
Іноді ця боротьба виникає тому, що ми дійсно є чимось цінним, але звертаємося не до тих людей за визнанням. Але зараз ми говоримо про інше – про ситуації, коли ми намагаємося отримати визнання за те, чим ми не є.
Тому одна з найпотужніших речей, яку ви можете зробити, – це зупинитися. Припинити цю виснажливу боротьбу. Визнати реальність такою, якою вона є. Прийняти цю реальність про себе і максимально використати те, що маєте. Це схоже на гру в карти. Ми можемо все життя намагатися розіграти партію картами, яких у нас немає на руках, замість того, щоб уважно подивитися на ті, що є, і зіграти ними сильну гру. І повірте, у грі під назвою «життя» у кожного є свої сильні карти.
Що, якби Галина зіграла своїми козирями?
Якби Галина перестала гнатися за фізичною привабливістю, щоб хтось цінував її саме за неї, вона б прийняла, що це не її головна карта. Натомість вона могла б подивитися всередину себе і знайти свої справжні сильні сторони. Можливо, вона б усвідомила, що є надзвичайно емоційно стабільною, відданою у стосунках, лояльною, надійною. Вона вміє бути присутньою для інших, створювати затишок, бути безпечною гаванню для когось. Їй не потрібно розвивати ці риси – вони вже в неї є.
Усвідомивши це, Галина могла б виходити до людей, демонструючи саме ці якості. Вона б шукала тих, хто потребує саме такої стабільності, надійності та тепла, і хто цінуватиме її саме за це. В результаті вона б відчула себе по-справжньому коханою.
Сашко: Від солодкого хлопця до справжнього лідера
А Сашко? Замість того, щоб намагатися бути милим, аби його цінували за позитивність, він міг би прийняти, що це не його основна карта. Подивившись на свої справжні якості, він міг би усвідомити, що насправді він дуже захисний, пильний, має природні лідерські якості. Йому не потрібно їх розвивати – вони в ньому є, і завдяки цьому він є лідером у соціальних ситуаціях, він відмовляється від удавання.
Тоді Сашко міг би прагнути потрапляти в соціальні ситуації та соціальне середовище, де ці його якості будуть вітатися, і в результаті він би відчув, що його люблять і поважають саме за те, ким він є.
Ключові питання до себе: Чи готові ви зустрітися зі справжньою собою?
Що може змінитися у вашому житті, якщо ви почнете грати тими картами, які у вас є, а не тими, яких немає? Як би виглядало ваше життя, якби ви перестали битися головою об залізну стіну, намагаючись знайти свою силу там, де її насправді немає? Замість цього, як щодо того, щоб знайти особисту силу, з’ясувавши, де вона насправді лежить?
Зустріньтеся зі своїм страхом прийняти те, ким ви є, і ким ви не є. Подумайте, що, на вашу думку, станеться, якщо ви відмовитеся від спроб бути тією людиною, яка, як вам здається, зробить вас коханими? Що трапиться, якщо ви приймете, почнете транслювати світові та максимально використовувати те, ким ви є насправді, вже зараз?
Коли ви отримаєте відповіді, поставте їх під сумнів. Можливо, ви, як і багато хто, провели все життя в боротьбі за любов, відчайдушно намагаючись бути кимось іншим. А що, якби відчуття любові могло б стати легким і природним результатом того, що ви дозволили б собі бути собою, і прагнули б любові саме за це?
Замість висновку: Чи не втомилися ви?
Подумайте про це. Можливо, настав час відпочити від нескінченної гонитви і просто бути.