Як розірвати цикл домашнього насильства?

Уявіть собі світ за зачиненими дверима, де панує насильство, зокрема психологічне. Це нескінченний круговорот, який закручується, не даючи шансів на втечу. Цикл домашнього насильства (ЦДН) — це механізм, який утримує жертв у жорстокому полоні. Логіка, що стоїть за цією проблемою, є складною і часто невидимою для сторонніх. Проте розуміння цього циклу може допомогти психологам, соціальним працівникам і всім, хто намагається допомогти постраждалим від насильства.

Що таке цикл домашнього насильства?

Цикл домашнього насильства був визначений психологом Ленор Вокер ще в 1970-х роках. Він показує, як відносини, в яких є насильство, мають чітко виражену структуру. Це не просто випадкові акти агресії, а передбачуваний процес, що повторюється, набираючи сили з кожним циклом. Здається, що виходу немає — це замкнене коло болю, як у пекельній каруселі, яка не має кінця. Важливо розуміти, що домашнє насильство – це не окремі інциденти, а циклічний процес.

Фази циклу домашнього насильства

1. Напруга наростає. Уявіть собі скороварку, що поступово нагрівається. Кривдник стає все більш роздратованим, критичним, контролюючим. Це може проявлятися через дрібні уїдливі коментарі, ігнорування або інші психологічні маніпуляції. Жертва відчуває цю напругу і намагається не провокувати конфлікт, ходячи по тонкому льоду. Ця фаза характеризується зростанням емоційного напруження та контролю з боку кривдника.

2. Вибух насильства. Коли напруга досягає піку, стається вибух. Цей момент — найболючіший. Фізичне насильство може послідувати за психологічним, і травми можуть залишити глибокі рани, як у тілі, так і в душі. Це фаза безпосереднього насильства – фізичного, психологічного, сексуального або економічного.

3. Медовий місяць. Ось вона — фаза, що вводить в оману. Після вибуху насильства кривдник намагається «завоювати» довіру жертви, обіцяючи змінитися. Він обіцяє, що «це більше не повториться», дарує подарунки та обіцянки. І хочеться вірити — хоча це лише ілюзія змін. Ця фаза характеризується проявами каяття, ніжності та обіцянками змін з боку кривдника, що створює у жертви надію на покращення.

4. Затишшя. Всі начебто спокійно. Жертва може подумати, що насильство залишилося в минулому. Але під цією тишею вже знову приховано зростання напруги. І ось знову цикл починається знову, ще більш інтенсивно. Фаза затишшя є тимчасовою та неминуче переходить у наступну фазу наростання напруги.

Психологічні фактори, що тримають жертву

Так чому ж жертви не залишають своїх кривдників? Психологія цих відносин складна і часто неочевидна. Ось кілька причин:

Травматичний зв'язок (патологічна прив'язаність). Це, мабуть, одна з найскладніших причин. Жертви можуть утворювати нездорову, навіть травматичну прив'язаність до своїх кривдників. Це ніби сплутана любов, де страх і біль переплітаються з потребою в підтримці. Цей зв'язок формується через чергування насильства та періодів ніжності, що створює сильну емоційну залежність.

Вивчена безпорадність. Коли жертви намагаються змінити ситуацію, але нічого не змінюється, вони можуть відчувати, що не мають контролю над своїм життям. Вони перестають боротися, навіть коли є можливість змінити ситуацію. Вивчена безпорадність призводить до втрати віри у власні сили та можливості змінити ситуацію.

Когнітивні викривлення (наприклад, мінімізація, раціоналізація, звинувачення себе). Жертви часто починають думати, що вони самі винні у насильстві, і що, якщо б вони просто стали кращими, все б змінилося. Це спотворене мислення підкріплює цикл насильства. Ці викривлення допомагають кривднику маніпулювати жертвою та знімати з себе відповідальність за насильство.

Наслідки для психічного здоров’я

Насильство має жахливі наслідки для психічного здоров'я. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це часте явище серед жертв домашнього насильства. Спогади, нічні кошмари, підвищена тривожність — це лише деякі з симптомів. Жертви часто борються з депресією, тривогою, низькою самооцінкою, дисоціативними розладами, порушеннями сну, харчовими розладами, суїцидальними думками та спробами. Наслідки домашнього насильства можуть бути довготривалими та серйозно впливати на якість життя жертви.

Як допомогти? Психологічні втручання

Не все втрачено! Є методи, які можуть допомогти жертвам розірвати цей цикл.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає змінити негативні уявлення та стереотипи, що зберігають жертву в пастці насильства. Вона надає стратегії, які дозволяють розірвати ланцюг насильства та відновити самооцінку. КПТ допомагає жертві усвідомити свої думки та поведінку, що підтримують цикл насильства, та навчитися новим, адаптивним стратегіям.

Травматична терапія фокусується на створенні безпечного простору для жертви, де можна почати зцілюватися від травм. Вона використовує різні методи для опрацювання травматичних спогадів та симптомів ПТСР, наприклад, терапія експозицією, когнітивна обробка травми, EMDR. Травматична терапія допомагає жертві пережити та інтегрувати травматичний досвід, зменшити симптоми ПТСР та відновити відчуття контролю над своїм життям.

Групова підтримка може бути потужним інструментом для тих, хто пережив насильство, адже обмін досвідом з іншими, хто розуміє ситуацію, допомагає відновити віру у себе. Групова підтримка забезпечує відчуття спільності та розуміння, що допомагає жертвам подолати почуття ізоляції та сорому.

Програми для кривдників також є важливим кроком у боротьбі з домашнім насильством. Вони допомагають людям, які застосовують насильство, взяти на себе відповідальність за свої дії та змінити поведінку. Важливо підкреслити, що ефективність таких програм залежить від готовності кривдника визнати свою проблему та бажання змінюватися. Також варто зазначити, що безпека жертви завжди є пріоритетом, і програми для кривдників не повинні ста