Море як метафора життя
Море - дуже широкий, об'ємний і глибокий образ, його можна застосувати щодо багатьох різних понять, але саме зараз мені цікаво було б розглянути його у контексті метафори життя.
Море, як і життя, цілком байдуже до нас, тому воно не може бути справедливим або несправедливим, прихильним чи ворожим по відношенню до нас. Ми самотні кораблі у його буремних водах. Але ми є у себе, - наш якір, і цього насправді більше ніж достатньо, для того, щоб втриматись на воді.
Море, як і життя, може бути таким різним, таким мінливим. І вміння пристосовуватись до цих змін - одна з базових навичок для виживання. Це вміння і є гнучкість, яка допомагає нам адаптуватись до його змін.
Море, як і життя, непідвладне нам. Ми можемо боротися з ним, йти йому наперекір, намагатись приборкати його норов. Але якою ціною? Натомість, ми можемо визнати, що контролювати його практично неможливо, але ми точно можемо схопити хвилю і попутний вітер, щоб рухатись в необхідному нам напрямку.
Море, як і життя, настільки невичерпне і безкрає, що загубитись в ньому напрочуд легко. І багато хто з нас блукає його водами, так і не досягнувши своєї мети. Але в нас є дещо особливе: штурвал - наші дії, та компас - наші цінності. І тоді, куди правити свій корабель, лише справа нашого власного вибору.
Море, як і життя, таке неосяжне і таке прекрасне водночас. Нам не дано пізнати всю повноту його глибин. Чим більше відповідей ми отримуємо, тим більше виникає запитань. Але ми точно маємо змогу увібрати в себе все те, що воно готове нам запропонувати, зробити це частиною свого досвіду і свідомо рухатись у напрямку світла маяка наших цілей.
