Прийняття
Прийняття - це те, над чим я працюю багато років) це легко в теорії, але може бути складно в житті.
Як колишня юристка з гострим відчуттям справедливості, я знаю, як важко іноді приймати те, що не відповідає твоїм уявленням про «законно», «правильно» чи «справедливо». Тому дуже добре знаю, що таке несправедливість на практиці. Бачила її у судових залах, у законах, які мали захищати, а насправді навпаки. В якийсь момент я зрозуміла, що не справляюся, не витримую цю несправедливість, часто йду на поступки своїми принципам і цінностям і щоб боротьба з цим мене на зламала я прийняла рішення закінчити цей юридичний етап мого життя).
Зараз у роботі психологом мені легко приймати людей — бачити їх справжніми, без осуду, розуміти їхній біль і вибори. Але поза роботою, в особистому житті… це не завжди так просто.
Тож що таке прийняття?
З психологічної точки зору:
Прийняття — це навичка, що зменшує страждання.
У DBT (діалектична поведінкова терапія) є поняття радикального прийняття: погодитися з тим, що є, навіть якщо це боляче або несправедливо. Бо боротьба з реальністю не змінює її — вона лише забирає наші сили.
Біль × опір = страждання
У моєму улюбленому підході — ACT (терапія прийняття та відповідальності) — прийняття визначається як відкритість до власних переживань (думок, почуттів, спогадів, імпульсів) незалежно від того, приємні вони чи ні.
Ми не боремося з ними — ми дозволяємо їм бути. Але це не про терпіння. Це про вибр жити і діяти у відповідності до своїх цінностей, попри наявність болю.
З духовної точки зору — це довіра до життя. Світ не завжди справедливий, люди не завжди чесні, але ми можемо обирати: застрягати в обуренні чи прийняти і рухатися далі.
"Страждання виникає не через подію, а через наше бажання, щоб ця подія була іншою." – Будда
З точки зору майндфулнес — це здатність бути в моменті, спостерігати свої реакції без осуду. Часто неприйняття викликає напругу в тілі: ми стискаємо щелепу, затримуємо подих, піднімаємо плечі. Прийняття починається з того, щоб помітити це, зробити вдих і сказати собі: «Я дозволяю цьому бути». Або моє улюблене: «Як є»!
Прийняття — це не про слабкість.
Це не означає миритися з тим, що тобі шкодить. Це означає бачити реальність ясно і вирішувати, як діяти ґрунтуючись на своїх цінностях.
З чого почати?
- Дозволити собі відчувати. Злість, розчарування, біль — це нормально, це невід’ємна частина життя.
- Відпустити контроль. Деякі речі залежать від нас, але не все. Що насправді ти можеш контролювати в цьому житті?
- Практикувати паузу. Коли щось вибиває з рівноваги, замість того, щоб миттєво реагувати, зупинися, зроби три глибокі вдихи і видихи й запитай себе: «Що зараз є, що я не можу змінити?»
- Дозволити людям бути собою. І собі теж.
- Розслабити тіло. Зроби глибокий вдих і дозволь собі відчути, де в тілі є напруга. Скажи собі: "Я дозволяю цьому відчуттю бути." Побудь з цим відчуттям досліджуючи його і, коли будеш готовий, з видихом відпусти цю напругу. Саме робота з тілом робить перший впевнений крок до освоєння навички приймати.
- Практикуй вдячність. Це допомагає приймати реальність такою, яка вона є. Коли ми помічаємо хороше навіть у складних ситуаціях, це допомагає змістити фокус уваги із втрати на ресурси.
Я знаю, як складно приймати, коли всередині все кричить: «Це несправедливо!», «Так не має бути» , але іноді саме в прийнятті — найбільше полегшення. Коли ти перестаєш боротися з реальністю, в тебе з’являється енергія для справжнього життя.
Як вам дається прийняття? Що найскладніше прийняти в людях чи світі?
Далі ще поговоримо про те, як же практикувати то прийняття :).
