Філософія Алана Воттса: Знайдіть свободу в абсурдності та живіть теперішнім

Часто люди страждають саме через те, що сприймають життя надто серйозно. Ми намагаємось знайти глибокий зміст у речах, які, можливо, є просто грою Всесвіту. Видатний британський філософ Алан Воттс вважав, що ми є частиною величезного цілого, наче хвиля, яка є частиною океану. Ми — Всесвіт, що відчуває самого себе.

Як формується погляд на світ?

Воттс народився у звичайній родині на південному сході Лондона. З дитинства він захоплювався природою, вивчав рослини й комах, але найбільше враження на нього справили картини з далекого Китаю, отримані його матір’ю від місіонерів. Ці зображення наголошували на єдності людини з природою — ідеї, яка пізніше стала ключовою у його працях.

Навчання в школі-інтернаті з суворими християнськими принципами контрастувало із знайомством Воттса з Френсісом Кроше — заможним прихильником буддизму. Саме це спілкування викликало в Воттса сумніви щодо своєї віри й привело його до буддизму.

Між двома світами

Воттс глибоко захопився дзен-буддизмом, вбачаючи в ньому синтез даосизму та конфуціанства. Переїзд до США, одруження, навчання на єпископального священика і зрештою — розчарування через конфлікт християнської віри з буддизмом стали переламними моментами його життя. Він покинув церковну кар'єру та повністю занурився у східну філософію.

Радіошоу Воттса, де він із притаманним йому гумором і легкістю пояснював складні філософські ідеї, стало надзвичайно популярним. Він говорив про абсурдність, безглуздість життя та критикував прагнення до постійного самовдосконалення.

Безглуздість — це свобода чи страх?

Воттс вважав, що в сучасному світі ми надто переймаємося тим, що має або не має сенсу, вигоди чи втрати. Насправді ж, у безглуздості може бути свобода. Коли голуб "залишає подарунок" на вашому новому костюмі, або коли дитина втручається в серйозну розмову своєю безглуздою реплікою — саме в ці моменти життя демонструє свій абсурдний шарм. Такі моменти нагадують нам, що не варто сприймати все занадто серйозно.

Воттс також наголошував на тому, що неможливо знати, що насправді є удачею, а що — нещастям. Він часто розповідав історію про фермера, який на всі події свого життя відповідав «можливо», розуміючи, що наслідки будь-якої події непередбачувані.

Постійне прагнення — шлях до страждання?

Сучасна культура орієнтована на досягнення і прагнення до кращого майбутнього. Воттс вважав це великою пасткою: чим більше ми прагнемо до щастя у майбутньому, тим менше живемо у теперішньому. Ми постійно переслідуємо те, що віддаляється від нас, і втрачаємо момент «тут і зараз».

Саме тому Воттс скептично ставився до ідеї самовдосконалення. Адже це роздвоює людину на "хорошу" і "погану", створюючи внутрішній конфлікт і посилюючи відчуження.

Хто я: частина світу чи окрема істота?

Воттс вірив, що відчуття окремості від світу є ілюзією. Ми не приходимо у цей світ — ми виростаємо з нього, як листя з дерева. Людина — це не відокремлений індивід, а прояв усього Всесвіту. Усвідомлення цього не вимагає особливих практик чи медитацій; воно приходить через просте спостереження життя без надмірних очікувань і прагнень.

Воттс застерігав від спроб позбутися "его", вважаючи це ще одним проявом самого "его". Він закликав нас прийняти життя таким, яким воно є, й відчути єдність із усім навколо.

Як жити щасливо у світі без сенсу?

Замість того, щоб постійно планувати й чекати на краще майбутнє, Воттс пропонував жити сьогоденням. Ми можемо працювати, мріяти й планувати, але маємо розуміти, що справжнє щастя — у тому, щоб відчути себе частиною потоку життя.

Філософія Алана Воттса — це запрошення переосмислити наше ставлення до життя, припинити безкінечну гонитву за щастям і зрозуміти, що щастя вже тут, у простих моментах, навіть якщо вони здаються безглуздими.

Література:

• Воттс, Алан. «Шлях дзен» (The Way of Zen), 1957. (Класична праця Алана Воттса, яка детально описує принципи дзен-буддизму, його історію та вплив на західну культуру.)
• Воттс, Алан. «Мудрість непевності» (The Wisdom of Insecurity), 1951. (Книга розглядає проблему постійного прагнення до безпеки й стабільності та пропонує альтернативний погляд на прийняття непевності як невід'ємної частини життя.)