Спадщина Р.Д. Ленга: Гуманізація психіатрії та спроба зрозуміти "божевілля" зсередини

Сьогодні картини минулого, де людей із психічними розладами замикали в похмурих закладах і піддавали електрошоковій терапії (ЕСТ), здаються нам дикими й нелюдськими. Але так було не завжди. Зміни в нашому ставленні до психічного здоров’я частково відбулися завдяки роботі Рональда Девіда Ленга – шотландського психіатра, який насмілився подивитися на "божевілля" зовсім під іншим кутом, черпаючи натхнення з екзистенціальної філософії.

Походження Бунтаря: Коли Дитинство Залишає Шрами

Народившись у Глазго, Ленг ріс у родині, де панували надмірний контроль і емоційна холодність. Батьки обмежували його контакти зі світом, не дозволяючи гратися з іншими дітьми та постійно навіюючи йому почуття провини й "зіпсованості". Уявіть собі дитину, яку буквально тримають на прив'язі, коли батьки йдуть з дому. Такий досвід не міг не вплинути на формування його особистості, посіявши сумніви щодо власної ідентичності та реальності.

Попри все, Ленг знайшов розраду в книгах, музиці та спорті. Його допитливий розум привів його до вивчення медицини в Університеті Глазго. Там він не лише здобував фахові знання, а й заснував філософський клуб, захоплюючись ідеями Маркса, Фройда, К'єркегора та Сартра. Ці інтелектуальні пошуки заклали підвалини його майбутнього нестандартного підходу до психіатрії.

Його студентські роки були позначені не лише навчанням, а й глибокими внутрішніми переживаннями та бунтарською поведінкою. Історія про те, як він описував свій досвід допомоги при пологах, називаючи немовля "сірою слизькою холодною великою людською жабою", чи про те, як, проваливши іспити, пішов працювати до психіатричного відділення, свідчить про його складну натуру та схильність бачити світ у незвичних, часом тривожних образах. Це був шлях людини, яка сама боролася з внутрішніми демонами, намагаючись знайти своє місце у світі.

Запитання до "Божевілля": Хто Насправді Хворий?

Працюючи в психіатричних лікарнях, Ленг на власні очі бачив жорстокі методи "лікування" того часу. Інсулінові коми, які мали б "звільнити" пацієнтів, доводячи їх до межі життя, чи електросудомна терапія (ЕСТ) – все це часто призводило до втрати пам'яті та здатності мислити, а не до одужання. Його вразила зустріч з Карлом Ясперсом, психіатром і філософом, який наголошував на важливості вивчення суб'єктивного досвіду пацієнта, його біографії та власних відчуттів.

Ленг почав прислухатися до своїх пацієнтів зовсім інакше. Історія пацієнта Джона, який пояснював своє "божевілля" тим, що воно має більше сенсу, ніж повернення до світу, де його бажання не можуть бути задоволені, змусила Ленга замислитися. Він почав сумніватися: можливо, проблема не лише в людині, яку називають "хворою", а й у самому суспільстві, у тих умовах, які роблять існування нестерпним? Він писав: "Моя теперішня робота не стосується лікування цих людей... єдиним способом лікування є профілактика", вказуючи на зв'язок між соціальними умовами (бідністю, нещасливим сімейним життям) та психічними розладами.

Онтологічна Тривога та Розколоте "Я": Погляд зсередини

Свої роздуми Ленг виклав у книзі "Розділене Я" ("The Divided Self"). Хоча спочатку її не хотіли публікувати, вона стала ключовою працею, що кинула виклик традиційній психіатрії. Центральним поняттям у ній є "онтологічна незахищеність". Ленг вважав, що людина з твердим відчуттям власної реальності та ідентичності (онтологічно захищена) може протистояти життєвим труднощам. Натомість онтологічно незахищена людина відчуває фундаментальну тривогу щодо свого існування, невпевненість у власній реальності.

Щоб вижити в цьому стані, така людина може "розколоти" своє "Я". З'являється "внутрішнє, безтілесне Я", яке відчувається як справжнє, але відірване від тіла та світу, і "фальшиве Я" – зовнішня маска, яка взаємодіє зі світом, підлаштовується, але відчувається мертвою та марною. Це спроба захистити справжнє "Я" від ворожого світу, але ціною ізоляції та відчуження.

Прикладом може слугувати його аналіз випадку 17-річної Джулі, хворої на шизофренію. Вона стверджувала, що мати намагалася її вбити і що вона народилася "під чорним сонцем". Ленг інтерпретував ці слова не буквально, а поетично – як метафору того, що мати "розчавила" її особистість, а не дала їй народитися по-справжньому. Він бачив у її "божевільних" висловлюваннях спробу описати глибокий внутрішній біль та руйнівні стосунки.

Експерименти на Межі: Пошуки Альтернативи

Ленг не боявся експериментувати. В одній з лікарень він створив спеціальну кімнату для спілкування з 12 жінками, хворими на шизофренію. Коли до них почали ставитися з елементарною людською гідністю, а медсестри змінили уніформу на звичайний одяг і почали поводитися з ними шанобливо, їхній стан помітно покращився. Це показало, що "бар'єр" між персоналом і пацієнтом часто створюється не лише "хворобою", а й самою системою.

Натхненний Олдосом Хакслі, Ленг також експериментував з ЛСД, вважаючи, що це може допомогти пацієнтам (і йому самому) отримати доступ до пригнічених переживань або навіть відчути радість дитинства. Він отримав офіційний дозвіл на використання ЛСД у терапії. Деякі пацієнти знаходили цей досвід звільняючим, і Ленг стверджував, що один сеанс міг дати більше, ніж роки психоаналізу. Однак він визнавав, що для інших це було надто інтенсивно і могло мати негативні наслідки. Один пацієнт згадував: "моя голова швидко втрачала свою форму... я перетворювався на апельсин... особливо неприємним було відчуття прихованої руки, яка намагалася здерти мою шкіру". Ці експерименти підкреслюють ризикованість і неоднозначність його методів.

Саме в цей період Ленг відкрито засудив шокову терапію і опублікував статтю з провокаційною назвою "Що таке шизофренія?", де заявив: "Я сам не вірю, що існує такий стан, як шизофренія, але ярлик як соціальний факт є політичною подією". Він вважав, що діагноз часто стає інструментом соціального контролю, а не об'єктивним описом стану.

Суперечлива Спадщина: Геній і Його Тіні

Життя Ленга було таким же складним і суперечливим, як і його ідеї. Він розлучився з дружиною, мав численні романи. Одна з його коханок описувала його як "блискучого оригінала", але водночас людину, яка "відчайдушно перестаралася з наркотиками та випивкою". Його зустріч із Сартром, переїзд до Шрі-Ланки для буддистських практик, спроби знайти відповіді у індійського мудреця – все це свідчить про невпинний пошук сенсу, який часом межував із саморуйнацією.

Він організовував сеанси "переродження", які включали інтенсивні фізичні та емоційні практики. Проте його репутація все більше страждала через алкоголізм та агресивну поведінку. Зрештою, його позбавили медичної ліцензії після скарги клієнта на те, що Ленг був п'яний під час сеансу. Його власні сімейні стосунки були напруженими. Слова його доньки Сьюзен, яка померла від раку, в інтерв'ю 1974 року звучать особливо гірко: "Він може вирішити проблеми всіх інших, але не наші".

Ленг помер від серцевого нападу у 1989 році під час гри в теніс, незадовго після того, як відмовився від алкоголю і у нього народилася десята дитина.

Переосмислюючи "Норму": Що Залишив Нам Ленг?

Рональд Девід Ленг, безперечно, був складною фігурою. Його сміливі ідеї кинули виклик застиглим догмам психіатрії, змусили по-новому поглянути на досвід людей з психічними розладами та замислитися над впливом сім'ї та суспільства. Він наголошував на важливості емпатії, розуміння та людського ставлення там, де раніше панували відчуження та примус. Його робота допомогла гуманізувати психіатрію і врятувала багатьох від архаїчних та жорстоких методів.

Водночас його власне життя було сповнене боротьби, залежностей та руйнівних вчинків. Він не зміг застосувати свої ж вчення до власної родини, що є болісним нагадуванням про прірву між теорією та практикою.

Історія Ленга – це не просто біографія психіатра. Це привід для кожного з нас замислитися: де проходить межа між "нормою" та "відхиленням"? Чи завжди ми готові почути іншого, особливо коли його досвід лякає або здається незрозумілим? Чи не створюємо ми самі умови, в яких людська психіка ламається? Ленг не дав остаточних відповідей, але його життя та праця залишаються потужним закликом до глибшого розуміння людської душі в усій її складності та вразливості.

Література:

• Laing, R. D. (1960). The Divided Self: An Existential Study in Sanity and Madness. Tavistock Publications. (Англійською мовою. Оригінальна праця Ленга, де він детально викладає концепції онтологічної незахищеності, розколотого "Я" (справжнього та фальшивого), аналізує клінічні випадки, зокрема, схожі на описаний випадок "Джулі", та критикує традиційні підходи до розуміння шизофренії. Це першоджерело для розуміння його ключових ідей, згаданих у статті).
• Лэйнг, Р. Д. (2019). Расколотое «Я». Анти-психиатрия. Академический проект. (Російською мовою. Сучасне видання перекладу ключової праці Ленга "The Divided Self". Дозволяє ознайомитися з його основними теоретичними положеннями щодо онтологічної незахищеності та природи психозу тим, хто не читає англійською. Містить аналіз випадків, що ілюструють його теорію).
• Burston, D. (1996). The Wing of Madness: The Life and Work of R. D. Laing. Harvard University Press. (Англійською мовою. Детальна біографія Ленга, яка охоплює його життя, інтелектуальний розвиток, ключові ідеї, роботу в психіатричних закладах, експерименти (включаючи ЛСД), стосунки з колегами (як Ясперс, Сартр), особисті проблеми (алкоголізм, стосунки), критику його поглядів та його вплив на психіатрію. Ця книга підтверджує багато біографічних фактів та суперечливих аспектів його життя, згаданих у статті).