Живіть зараз: Урок щастя від Альбера Камю та цінність простих моментів

Знайома думка: "Насолоджуйтесь дрібницями в житті, тому що одного разу ви озирнетеся назад і зрозумієте, що це були великі речі"? Звучить красиво, правда? Але часто такі слова викликають легкий укол страху. Страху, що ми постійно живемо майбутнім – тими нескінченними контрактами, дедлайнами, амбіціями, які здаються такими непохитними. І поки ми плануємо, домовляємося, прагнемо, справжнє життя проходить повз.

Пастка абстрактного майбутнього

Ми так занурюємося у світ планів та обов'язків, що прості, але такі цінні моменти втрачають свою вагу. Посмішка дитини, радісне виляння хвостом собаки, що зустрічає біля дверей, квіти, які розквітли по дорозі на роботу – все це заслуговує нашої уваги. Та проблема в тому, що ці моменти рідко її вимагають. Вони тихі, вони просто є. На відміну від наступного робочого завдання чи планів на відпустку через півроку.

І ось дні складаються в тижні, тижні в місяці, а ми все більше віддаляємося від простих радощів, які й роблять життя життям. Згадаймо Фалеса, античного філософа, який так захопився спогляданням зірок, що не помітив колодязя під ногами і впав у нього. Чи не схожі ми на нього, коли так заглиблюємось у роздуми про майбутнє або аналіз минулого, що не бачимо того дива, яке є прямо перед нами?

Коли світу достатньо

Французький філософ Альбер Камю у своєму есе "Весілля в Тіпосі", оспівуючи красу Алжиру, висловив потужну думку: світ прекрасний, і поза ним немає порятунку. Він, подібно до Ніцше, припускав, що надія на щось "потім" – чи то рай після смерті, чи ідеальна кар'єра, чи доленосна зустріч – може бути своєрідною отрутою. Чому? Бо вона відволікає нас від того, що ми маємо тут і зараз. Ми починаємо сприймати життя не як таємницю, яку варто досліджувати з цікавістю, а як проблему, яку треба терміново вирішити.

Такий підхід заважає нам усвідомити просту істину: світу вже достатньо. Вже є достатньо приводів для радості та сенсу. Як писав Камю, відчувати свій зв'язок із землею, любити певних людей, знати, що завжди є місце, де серце може знайти спокій – це вже чимало для одного людського життя. Його захоплення фізичною красою світу, сонцем, морем, молодістю пронизує його твори: "Вітерець прохолодний, і небо блакитне. Я люблю це життя безнастанно і хочу говорити про нього сміливо: це змушує мене пишатися моїм людським станом".

Знайти порятунок у теперішньому

Звісно, повністю відмовитися від думки про якесь "потім" майже неможливо. Завжди жевріє іскра надії, що смерть – це не кінець, що ми якось перевершимо єдину незаперечну істину нашого існування: одного дня нас не стане. Але, можливо, саме прийняття цієї скінченності дозволяє нам по-справжньому цінувати красу земного моменту?

Якщо це життя – все, що у нас є, то саме ті миті, які змушують серце завмирати від захвату, і є нашим справжнім "порятунком". Посмішка коханої людини, неймовірний краєвид, музика, що торкає душу... Камю писав, що смерть для нього – це не ворота в інше життя, а закриті двері. І подібно до того, як реченню потрібна крапка, щоб набути сенсу, так і наше життя, часом абсурдне й невизначене, знаходить свою повноту і мету саме в таких яскравих моментах.

Пікові переживання: те, заради чого варто жити

Психолог Абрахам Маслоу назвав такі моменти "піковими переживаннями" (peak experiences). Це ті миті найвищого щастя, екстазу, захвату – коли ми закохані, слухаємо геніальну музику, вражені витвором мистецтва чи переживаємо творче натхнення. Маслоу вважав, що таких моментів "більш ніж достатньо, щоб тимчасово усунути страх смерті".

Можливо, саме за цими переживаннями варто "гнатися", поки сиплеться пісок у нашому особистому пісочному годиннику? Не за абстрактною надією на майбутнє щастя, а за конкретними, реальними моментами радості, які доступні нам просто зараз. Згадайте найпрекрасніші миті свого життя. Тримайтеся за них. Живіть заради них. Адже саме ці "дрібниці" і виявляються тим найважливішим, що у нас є.

Література:

• Камю, Альбер. Міф про Сізіфа. (У цьому есе Камю досліджує поняття абсурду людського існування і знаходить відповідь не в надії на майбутнє чи потойбічне життя, а в бунті проти абсурду через повне проживання теперішнього моменту, усвідомлення свободи та пристрасті до життя. Це перегукується з ідеєю статті про цінність "тут і зараз").
• Камю, Альбер. Вибрані твори: у 3 томах. Т. 1: Сторонній. Чума. Падіння. (Хоча "Весілля в Тіпосі" не завжди включають у стандартні тритомники, твори Камю загалом просякнуті ідеями екзистенційної філософії, увагою до чуттєвого досвіду та пошуку сенсу в земному житті, що є центральним для статті. "Сторонній", наприклад, яскраво демонструє героя, що живе переважно теперішнім моментом та фізичними відчуттями).