Чи може щастя бути метою або ми женемося за ілюзією?

Іноді ми забуваємо дуже просту істину: щастя — це не стабільний стан, а скоріше короткочасний досвід. Ми часто думаємо, що якщо досягнемо певної мети, то нарешті будемо щасливими назавжди. Але життя показує інше.

Що ми забуваємо про щастя

Психологи давно помітили явище так званої «гедонічної бігової доріжки». Це коли людина, навіть досягнувши великої радості чи переживши трагедію, з часом повертається до свого базового рівня щастя. Чи виграли ви мільйон у лотерею, чи пережили втрату фізичних можливостей — через кілька років ваше загальне відчуття щастя буде приблизно на тому ж рівні, де було раніше.

Приклади, які змушують замислитись

Було проведено цікаве дослідження: вчені порівнювали людей, які виграли великі суми в лотерею, і тих, хто пережив серйозні травми, через які більше не міг ходити. Спершу переможці лотереї відчували величезну радість, а ті, хто пережив травму, — глибоку печаль. Але вже через кілька років обидві групи повідомляли про дуже схожий рівень щастя.

Це відкриття може одночасно звучати як виклик і як розрада. Виклик, бо жодна мета не гарантує вічного щастя. І розрада, бо навіть сильні удари долі з часом стають менш болючими, завдяки нашій психологічній адаптивності.

Нейропластичність: наш прихований ресурс

Те, що наше щастя має здатність відновлюватися, багато в чому пояснюється нейропластичністю мозку. Це властивість нашої нервової системи пристосовуватися до нових обставин, навіть після важких потрясінь. Навіть якщо життя ламається на частини, в нас є внутрішня здатність перебудувати себе.

Чому сенс важливіший за щастя

Багато психологічних досліджень показують: пряме прагнення до щастя часто залишає нас розчарованими. Щастя не приходить, коли ми женемося за ним. Воно є побічним продуктом чогось більшого — пошуку сенсу.

Особливо цікавою є концепція психології потоку (flow psychology), запропонована Міхаєм Чіксентміхаї. Вона полягає в тому, що справжнє задоволення ми отримуємо тоді, коли робимо щось, що вимагає від нас повної уваги, навичок і зусиль. Це може бути що завгодно — від вивчення нової мови до гри в шахи або занять спортом. Головне, щоб сама діяльність була цінною для нас, а не служила лише засобом досягнення нагороди.

Жити значущим життям

Найкращий спосіб наблизитися до відчуття глибокого щастя — це переслідувати значущі для себе цілі. Коли ми спрямовуємо енергію на те, що має для нас справжнє значення, щастя виникає як супутник, а не як головна мета.

І навіть якщо ці моменти радості не будуть тривалими, вони збагачують наше життя і надають йому глибшого сенсу. Справжнє благополуччя полягає не в тому, щоб завжди бути щасливим, а в тому, щоб жити життя, яке має для нас вагу.

Література:

• Чіксентмігаї М. У потоці: Психологія оптимального переживання. — Київ: Наш Формат, 2019. (Анотація: Описує концепцію «потоку» — стану повного залучення у діяльність, що приносить задоволення й сприяє переживанню сенсу життя; особливо корисне при поясненні, чому значущі цілі приносять більше щастя, ніж гонитва за задоволеннями.) [стор. 25–80]