Джеремі Бентам: Філософ щастя, прав тварин та незвичайної спадщини

Іноді мимоволі замислюєшся: невже все, чим ми є, наше тіло, наші думки, зникне безслідно? Здається, після смерті фізична оболонка стає просто поживою для землі. Вся наша мета, здається, живе і вмирає разом з нами. І хоча десь глибоко ми плекаємо надію на якусь тривалу спадщину, найчастіше здається, що це лише мрії. А потім згадуєш про Джеремі Бентама. Людину, яка не просто залишила ідеї, а й подбала про те, щоб його фізична присутність, навіть після смерті, продовжувала надихати.

Незвичайний розум з дитинства

Народжений у Лондоні 1748 року в заможній родині, Джеремі Бентам змалку був оточений контрастами. Батько – прихильник раціоналізму Просвітництва, мати – неймовірно забобонна жінка. Можливо, саме це поєднання сформувало його неординарний погляд на світ. Ще дитиною він занурювався в багатотомну історію Англії, вивчав латину, а до семи років вже грав на скрипці. Оксфорд, куди його відправили у 12 років, не викликав у юного генія захоплення. Він бачив його як місце привілеїв та упереджень, а не знань. Закінчивши бакалаврат у 16 і магістратуру в 19, він спробував себе в юриспруденції, але швидко розчарувався, вважаючи англійське законодавство надто заплутаним і недосконалим.

Переломним моментом стало знайомство з працями Девіда Юма та відкриття "принципу корисності". Ця ідея настільки захопила Бентама, що він назавжди залишив юридичну практику, щоб присвятити себе філософії та реформуванню суспільства. Він навіть вигадав термін "утилітарний", як і багато інших слів, що увійшли в ужиток, наприклад, "міжнародний". Кажуть, слово "утилітарний" прийшло до нього уві сні, де він бачив себе лідером якогось культу утилітаристів.

Щастя як мірило: Суть Утилітаризму

Що ж таке утилітаризм Бентама? В його основі лежить проста, але потужна ідея: найбільше щастя для найбільшої кількості людей є мірилом правильного і неправильного. Бентам вірив, що людською природою керують два "володарі": задоволення та біль. Все, що ми робимо, говоримо чи думаємо, підпорядковане їм. Морально добрим є те, що приносить максимум задоволення і мінімум болю.

Він навіть спробував створити своєрідну "математику моралі" – гедоністичне обчислення. Це була спроба виміряти задоволення і біль за різними параметрами (інтенсивність, тривалість, певність тощо), щоб об'єктивно оцінити моральний статус будь-якої дії. Звісно, ця ідея викликала й критику: дехто вважав її надто спрощеною, інші вказували на відсутність у цій системі місця для совісті, справедливості чи чесності. Адже якщо слідувати суто логіці максимізації щастя, чи не можна виправдати сумнівні вчинки, якщо вони приносять користь більшості?

Від Паноптикуму до прав тварин: ідеї, що випереджали час

Бентам був не лише теоретиком, а й винахідником та реформатором. Одним із найвідоміших (і найсуперечливіших) його проектів став Паноптикум – модель ідеальної в'язниці (або будь-якої установи, що потребує нагляду). Це була кругла будівля з камерами по периметру і вежею спостерігача в центрі. Завдяки особливому освітленню та плануванню, наглядач міг бачити будь-кого з в'язнів, але вони не знали, чи спостерігають за ними в конкретний момент. Ідея полягала в тому, що постійна можливість спостереження змусить людей поводитися краще. Бентам витратив на цей проект 20 років життя і значні кошти, щиро вірячи, що прозорість – шлях до кращого суспільства. Він навіть уявляв світ як своєрідну "гімназію", де все на видноті, що сприятиме довірі та розумінню.

Хоча сьогодні ідея тотального нагляду викликає радше занепокоєння, ніж захоплення, не можна не визнати прогресивність Бентама в інших питаннях. Він був одним із перших захисників прав тварин. Його аргумент був простий і вбивчий: головне не те, чи вміє істота мислити або говорити, а те, чи здатна вона страждати. "Чому закон має відмовляти в захисті будь-якій чутливій істоті?" – питав він.

Так само рішуче він виступав за гендерну рівність: підтримував виборче право для жінок, можливість розлучення та зайняття політичних посад. Ба більше, він був чи не першим філософом, що обґрунтовано виступав за декриміналізацію гомосексуальних стосунків, вважаючи їх просто природним проявом людської сексуальності, який не завдає шкоди суспільству.

Спадщина, що живе (і сидить у шафі)

Джеремі Бентам палко вірив у силу освіти і, хоч і не брав безпосередньої участі у заснуванні Університетського коледжу Лондона (UCL), вважається його "духовним батьком". Але найдивовижніша частина його спадщини – це його власне тіло.

Переконаний, що його фізична присутність як великого мислителя надихатиме майбутні покоління, Бентам заповів зберегти його останки. Так з'явився "авто-ікон": скелет філософа, одягнений у його власний одяг, що сидить у дерев'яній шафі в UCL, а його муміфікована голова зберігається окремо (на огляд виставлена воскова копія). Хоча чутки про те, що Бентам "відвідує" засідання ради коледжу, є перебільшенням, його авто-ікон справді час від часу "з'являється" на особливих подіях. Це, мабуть, найбільш незвичний пам'ятник філософу в історії.

Навіщо нам сьогодні Бентам?

Можливо, нам не потрібно бачити його останки, щоб відчути вплив його ідей. Його прагнення до "найбільшого щастя для найбільшої кількості", захист тих, хто страждає, спроби внести раціональність і гуманізм у закони та суспільний устрій – все це залишається актуальним.

Історія Бентама – це нагадування про те, що варто ставити під сумнів усталені норми, мислити сміливо і не боятися бути собою, навіть якщо твої ідеї (або плани на власне тіло після смерті) здаються оточуючим дивними. Його життя показує, що спадщина – це не лише те, що ми залишаємо у матеріальному світі, а й ідеї, які продовжують жити, надихати та спонукати до роздумів навіть через століття. І, можливо, найважливіше питання, яке він нам залишив: як ми можемо зробити світ хоч трохи щасливішим для якомога більшої кількості живих істот?

Література:

• Татаркевич В. Історія філософії. Том 2: Філософія Нового часу до року 1830. / Пер. з пол. О. Гірний, В. Коптілов. – Львів: Свічадо, 2006. – (Фундаментальна праця, яка детально висвітлює філософські системи Нового часу. Містить розділ, присвячений Джеремі Бентаму, аналізуючи його утилітарну доктрину, принцип корисності та місце в історії етичної думки).
• Bentham, J. (1996 [1789]). An Introduction to the Principles of Morals and Legislation. J. H. Burns & H. L. A. Hart (Eds.). Oxford: Clarendon Press. – (Ключова праця самого Бентама, де він систематично викладає свою етичну та правову філософію. Тут детально розкрито принцип корисності, аналіз задоволень та страждань, а також основи його бачення законодавства, що прагне до "найбільшого щастя").