Джон Стюарт Мілль: Чому навіть незручні думки важливі для пошуку істини

Чи знайоме вам це відчуття? Коли гортаєш стрічку новин або сидиш за сімейним столом, і раптом натрапляєш на думку, яка здається не просто хибною, а абсолютно обурливою? Коли хтось не просто не погоджується з вами, а ніби навмисне топче вашу, таку виважену і правильну, позицію? У такі моменти виникає майже непереборне бажання, щоб ці "неправильні" погляди просто зникли, розчинилися, щоб їхні носії замовкли назавжди. Чому б не ізолювати ці, як здається, шкідливі ідеї разом з тими, хто їх поширює?

У світі, що стає дедалі більш розділеним, де розбіжності в поглядах переростають у справжню ворожнечу, це бажання здається цілком природним. Ми прагнемо спокою та однодумності. Але чи дійсно повне зникнення протилежних думок зробить наше життя кращим? Чи не втратимо ми щось важливе, прагнучи абсолютної згоди?

Коли мовчання – не золото: Погляд Джона Стюарта Мілля

Понад століття тому філософ Джон Стюарт Мілль у своїй праці "Про Свободу" запропонував погляд, який сьогодні може здатися незручним, але надзвичайно важливим. Він стверджував, що навіть якби все людство, крім однієї людини, дотримувалося однієї думки, у людства було б не більше підстав змусити цю одну людину мовчати, ніж у неї – змусити мовчати людство, якби вона мала таку владу.

Чому так? Мілль вважав, що вільне зіткнення думок – це не просто припустима незручність, а абсолютна необхідність для пошуку істини та людського розвитку. І ось чому його аргументи актуальні й досі.

Чи може "неправильна" думка виявитися правдою?

По-перше, як би болісно це не було визнавати, думка, яку ми сьогодні палко засуджуємо і прагнемо придушити, може виявитися... правдивою. Історія знає безліч прикладів, коли ідеї, що колись вважалися єрессю або абсурдом (згадайте хоча б уявлення про те, що Земля обертається навколо Сонця), згодом стали загальновизнаними істинами. А погляди, які поділяла переважна більшість (наприклад, виправдання рабства чи колоніалізму), сьогодні здаються нам морально огидними.

Мілль попереджав: відмовлятися слухати думку лише тому, що ми впевнені в її хибності, означає приписувати собі непогрішність. Наша впевненість – це ще не абсолютна істина. Поширеність думки не робить її правильною. Тому, якою б дивною чи неприйнятною не здавалася позиція меншості, вона заслуговує бути почутою.

Напівправда, що веде до цілої істини

По-друге, навіть якщо думка, яку ми хочемо придушити, не є повністю істинною, а містить лише частку правди або є помилковою, вона все одно може бути корисною. Як ми можемо бути впевнені у власній правоті, якщо ніколи не перевіряли свої переконання на міцність у суперечці з опонентами?

Мілль писав: "Той, хто знає лише свою сторону справи, мало знає про неї". Якщо ми не можемо зрозуміти і спростувати аргументи протилежної сторони, ми не маємо твердих підстав вважати власну думку кращою. Зіткнення з іншою точкою зору, навіть помилковою, допомагає нам глибше зрозуміти власні переконання, виявити їхні слабкі місця та посилити аргументацію. Навіть часткова істина, що міститься в "неправильній" думці, може доповнити наше бачення і наблизити до більш повного розуміння.

Коли істина перетворюється на "мертву догму"

По-третє, уявімо ідеальну ситуацію: наша думка є на 100% істинною, а протилежна – абсолютно хибною. Що станеться, якщо всі з цим погодяться і будь-яка критика чи сумнів зникнуть? Мілль попереджав, що саме тоді істина ризикує "загинути всередині нас".

Коли переконання стає загальноприйнятим і не піддається сумніву, воно перетворюється на "мертву догму". Ми дотримуємося його не тому, що розуміємо його суть і цінність, а просто за звичкою, тому що "так прийнято". Така істина втрачає свою життєву силу, емоційне та інтелектуальне наповнення. Ми перестаємо розуміти, чому ми в це віримо. А історія знову ж таки показує, що сліпе дотримання догм, без їхнього осмислення та перевірки, може призвести до катастрофічних наслідків.

Присутність опозиційної думки, навіть цілком помилкової, слугує постійним нагадуванням. Вона змушує нас знову і знову повертатися до основ наших переконань, обґрунтовувати їх, захищати – і тим самим зберігати їх живими та осмисленими. Нам потрібна ця "інша" думка хоча б для того, щоб ніколи не забувати, чому ми вважаємо її хибною і в чому полягає цінність нашої власної позиції.

Виклик сьогодення: Поміркованість у мові

Мілль також наголошував, що дискусія має вестися з певною поміркованістю. Аргументи слід представляти чесно, не спотворюючи позицію опонента і не вдаючись до образ. На жаль, саме ця частина його заклику сьогодні часто ігнорується. В епоху Інтернету та соціальних мереж ми часто спостерігаємо "гонку озброєнь" в образах та гучності заяв, де мета – не знайти істину, а перемогти будь-якою ціною, принизивши опонента.

Замість висновку: Крок до толерантності

Повертаючись до аргументів Мілля, можливо, ми зможемо знайти в собі хоча б крихту толерантності до тих, чиї погляди здаються нам такими очевидно неправильними. Не обов'язково погоджуватися з ними чи приймати їхню позицію. Але, можливо, варто визнати, що їхня присутність, їхні аргументи, навіть їхні помилки, можуть бути цінними? Хоча б тому, що вони змушують нас думати, перевіряти власні переконання і не дають нашій власній істині перетворитися на безжиттєву догму.

Це непросто. Це вимагає інтелектуальних та емоційних зусиль. Але, можливо, саме в цьому постійному діалозі, у цій напрузі між різними поглядами, і криється шлях до глибшого розуміння світу і самих себе.

Література:

• Мілль, Джон Стюарт. Про Свободу / Пер. з англ. Н. А. Яременко. — К.: Основи, 2001. — 199 с.
  (Анотація: Класична праця, де Мілль викладає свої фундаментальні аргументи на захист свободи слова та думки, детально розглядаючи причини, чому придушення будь-яких поглядів, навіть хибних, є шкідливим для суспільства та пошуку істини. Саме ця книга є основою для роздумів у статті).
• Єрмоленко, А. М. Комунікативна практична філософія: Підручник. — К.: Лібра, 1999. — 488 с. (Зокрема розділи, присвячені етиці дискурсу та ліберальним цінностям).
  (Анотація: Український підручник, який розглядає філософські основи комунікації, включаючи етичні норми ведення дискусії та важливість раціональної аргументації, що перегукується з ідеєю Мілля про необхідність цивілізованого обміну думками).
• Рейлі, Джонатан (Riley, Jonathan). Mill on Liberty. — Routledge, 1998. — 224 p.
  (Анотація: Детальний аналіз праці Мілля "Про Свободу" англійською мовою, який допомагає глибше зрозуміти контекст, аргументацію та значення ідей Мілля для сучасної політичної філософії. Може слугувати для поглибленого вивчення позиції Мілля).
• Тофтул М. Г. Етика: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005. – 416 с. (Зокрема теми толерантності та свободи совісті).
  (Анотація: Український посібник з етики, де розглядаються поняття толерантності, свободи думки та совісті як важливі етичні принципи, що доповнює філософські аргументи Мілля практичними етичними міркуваннями).