Акселераціонізм Ніка Ленда: Чому ідея "натиснути на газ" захоплює і лякає одночасно

Світ навколо нас змінюється з неймовірною швидкістю. Іноді здається, що проблеми — нерівність, забруднення довкілля, постійні кризи — навалюються з усіх боків, і знайти вихід просто неможливо. Виникає тривожне відчуття: а що, як ми застрягли? Що, як традиційні рішення вже не працюють? У такі моменти важко не замислитися: може, варто спробувати щось зовсім інше?

Спокуса "натиснути на газ"

Уявіть собі ідею: а що, якщо ключ до вирішення проблем — не гальмувати, а навпаки, прискоритися? Прийняти технологічний прогрес і логіку капіталізму не як загрозу, а як неминучість, можливо, навіть як порятунок. Ця думка лежить в основі філософії, відомої як акселераціонізм. Її прихильники вірять, що технології та капіталістичні процеси потрібно не стримувати, а максимально прискорювати.

Чому? Одні щиро вірять, що це приведе нас до якоїсь технологічної утопії, де машини візьмуть на себе всю важку роботу, а людство вийде на новий рівень існування. Інші ж вважають, що альтернативи просто немає: ми вже в цьому потоці, і єдиний спосіб пройти крізь страждання сьогодення — це якомога швидше дістатися до того, що буде після. Вони закликають до меншого регулювання (дерегуляція), до глибшого злиття цифрового світу з людським, до відмови від ілюзії, що ми можемо повністю контролювати напрямок прогресу. Просто натиснути на газ і подивитися, куди нас це занесе.

Філософські витоки швидкості

Ці ідеї не виникли на порожньому місці. Ще в другій половині XX століття мислителі, такі як Жиль Дельоз та Фелікс Гваттарі, говорили про те, що капіталізм має не лише гнітючу, але й вивільняючу силу. Вони припускали, що, можливо, варто прийняти деякі його анархічні тенденції, щоб "прискорити процес". Інший філософ, Жан-Франсуа Ліотар, навіть стверджував, що капіталізм є чимось природним, і його привабливість відчувають навіть ті, хто від нього страждає.

Саме ці думки надихнули британського філософа Ніка Ленда. У 1990-х він почав формулювати власну, набагато радикальнішу версію акселераціонізму. Ленд стверджував, що справжній потенціал капіталізму ніколи не був розкритий, бо його завжди стримувала політика — те, що він вважав примітивним пережитком. Він бачив капіталізм як нестримний двигун, силу, що перевершує будь-яку людську волю. Цей двигун, за Лендом, сам створює реальність: генерує бажання речей, які нам насправді не потрібні, і постійно себе підсилює.

Чи важлива ще людина?

Один із найбільш тривожних аспектів мислення Ленда — це його ставлення до людської індивідуальності. Він вважав, що в епоху тотального капіталізму та технологій окрема людина стає все менш важливою порівняно із системою, в якій вона живе. Людський досвід, емоції, переживання — все це відходить на другий план. Він навіть пропонував розглядати смерть не як особисту трагедію, а радше як частину глобального процесу, позбавленого індивідуалізації, подібно до руху мікробів чи комах. Коли його запитали, чи означає це відмову від людського досвіду, Ленд відповів, що це цікаво вивчати, але не повинно бути пріоритетом.

Це викликає занепокоєння. Чи готові ми прийняти майбутнє, де наша унікальність, наші почуття та цінності стануть лише побічним продуктом системи?

Від академічного бунту до темних кутів

Ідеї Ленда знайшли відгук у невеликої групи інтелектуалів, які наприкінці 1990-х утворили Дослідницький відділ кібернетичної культури (CCRU) при Університеті Ворвіка. Вони відкидали як оптимізм ранніх візіонерів Кремнієвої долини, так і традиційні ліві ідеї гуманізму. CCRU досліджували кібернетику, наукову фантастику, електронну музику (особливо джангл), окультизм, створюючи власну заплутану термінологію та влаштовуючи провокаційні перформанси замість звичайних лекцій. Їхня діяльність була сумішшю інтелектуального пошуку, бунту проти академічних норм та, як повідомляється, зловживання різними речовинами. Зрештою, група розпалася, а сам Ленд на певний час зник з публічного простору.

Розкол у баченні майбутнього

Важливо розуміти, що акселераціонізм не є монолітним. Деякі колишні учасники CCRU, як-от Марк Фішер, розвинули так званий "лівий акселераціонізм". Фішер, автор впливової книги "Капіталістичний реалізм", погоджувався, що капіталізм потрібно прискорювати, але з іншою метою: спрямувати його до майбутнього з повною автоматизацією, скороченим робочим днем і загальним базовим доходом. Він критикував ідею, що технології можуть розвиватися абсолютно незалежно від капіталістичних відносин.

Нік Ленд же, переїхавши до Китаю, розвинув свої ідеї в зовсім іншому напрямку, який він назвав "Темним Просвітництвом" або неореакціонізмом. Він почав стверджувати, що свобода несумісна з демократією, і що майбутнє — за авторитарними формами правління, можливо, навіть корпораціями-державами, керованими ефективними СЕО. У цій візії права людини та верховенство права розглядаються як перешкоди на шляху до "техно-капіталістичної сингулярності". Ця позиція зблизила його ідеологію з альтернативними правими рухами, а деякі аспекти його мислення навіть звинувачували у пропаганді "гіперрасизму" — ідеї, що деякі групи генетично краще пристосовані до сучасних умов. Сам Ленд заперечує звинувачення в расизмі, але його риторика залишається вкрай суперечливою.

Що нам робити з цією швидкістю?

Думки Ніка Ленда та акселераціонізм загалом викликають змішані почуття. З одного боку, в них є щось моторошно чесне щодо стану світу та невблаганності певних процесів. Вони змушують замислитися над тим, наскільки ми насправді контролюємо наше майбутнє. Його комфортне ігнорування людського досвіду змушує відчути незручну згоду з думкою, що, можливо, "людська ера" справді добігає кінця.

З іншого боку, його пізні ідеї відверто антигуманістичні та підтримують те, що більшість із нас вважає небезпечним або просто поганим. Пропозиція "відпустити кермо" і дозволити процесам нести нас невідомо куди може здатися спокусливою у світі, що втомився від невирішуваних проблем. Але чи правильний це шлях?

Можливо, замість того, щоб сліпо прискорюватися чи панічно гальмувати, нам варто спробувати зрозуміти сили, що рухають наш світ. Навчитися ставити правильні питання про технології, капіталізм та їхній вплив на наше життя. Навіть якщо повний контроль неможливий, усвідомлення процесів, що відбуваються, дає нам шанс хоч якось впливати на напрямок руху. Адже ігнорувати людський вимір, наші цінності та прагнення, як пропонує радикальний акселераціонізм, означає відмовитися від самої суті того, що робить нас людьми. І це, мабуть, та ціна, яку платити не варто, якою б привабливою не здавалася швидкість.

Література:

• Фішер, Марк. Капіталістичний реалізм. Чи є альтернатива? (Існує український переклад). (Книга Марка Фішера, колишнього учасника CCRU, аналізує, як капіталізм став сприйматися як єдина можлива реальність, що перегукується з ідеєю відсутності альтернатив в акселераціонізмі, хоча Фішер пропонує ліву відповідь на це).
• Deleuze, Gilles; Guattari, Félix. Anti-Oedipus: Capitalism and Schizophrenia. (Англійською або російською мовами). (Фундаментальна праця, яка вплинула на Ленда та ранній акселераціонізм. Досліджує зв'язок між капіталізмом, бажанням та суспільними структурами, вводячи поняття "шизоаналізу" та "детериторіалізації", які є ключовими для розуміння ідей Ленда про руйнівну та водночас творчу силу капіталізму).
• Land, Nick. Fanged Noumena: Collected Writings 1987-2007. (Англійською мовою). (Збірка основних текстів Ніка Ленда періоду його роботи в CCRU та раніше. Дозволяє безпосередньо ознайомитися з його стилем та еволюцією ідей про прискорення, кібернетику, капіталізм та розпад суб'єктивності. Містить ключові есе, що формували його філософію).
• Noys, Benjamin. Malign Velocities: Accelerationism and Capitalism. (Англійською мовою). (Критичний аналіз акселераціонізму як лівого, так і правого спрямування. Нойс досліджує історію ідеї прискорення та ставить під сумнів її політичний потенціал, що корисно для збалансованого погляду на тему).