Підміна понять і вплив соцмереж на психіку
Ми живемо в часи повної підміни понять.
Люди ображають інших і називають це «відстоюванням власних кордонів». Люди вклали в поняття сексу не насолоду і емоції, а бажання влади. А на місце духовності прийшло зняття повної відповідальності за своє життя («якщо так вийшло — всесвіт так цього захотів. Якщо я проспала — у всесвіту був такий план»).
І в цій темі ми повертаємося до головного — незакриті базові потреби і тотальне нерозуміння себе.
Якщо ти хочеш влади і прагнеш довести власну цінність кількістю статевих партнерів — питання в тому, що немає базової любові до себе. Тому що в мозку є ілюзія, що начебто «чим більше людей матиме до мене прихильність — тим я кращим/кращою буду в своїх очах».
Якщо ти свято віриш, що все твоє життя залежить лише від Всесвіту — то в чому різниця нашого життя і запрограмованого алгоритму роботів? І навіщо тоді взагалі хоча б чогось хотіти і прагнути, якщо десь є «чарівна книга», в якій прописаний кожен наш крок?
Якщо тобі стає легше, коли ти ображаєш іншу людину — то де тут різниця між тобою і тим, хто тебе ж образив?
Масиви спотвореної інформації (псевдо-експерти, псевдо-психологи і псевдо-коучі), які намагаються нам продати ідею про власну унікальність грунтуються якраз-таки на тому, щоб ми відчули свою нікчемність. «Так, я класна-унікальна-чудова. Але от у мене є дитяча травма/образа на чоловіків/неприйняття себе — і саме воно не дає мені жити повним життям. Зараз куплю цей курс і все зміниться.»
Але поки ми не дійдемо до ідеї того, що люди всі плюс-мінус однакові (біологічно так точно), ми не зможемо знайти свою унікальність. Тому що на курсах вчать сто людей знаходити свою унікальність. В чому тут унікальність? вибачте за тавтологію.
Поки ми сприймаємо оточення як лакмусовий папірець «це є добре, а це є погано», ми навряд чи знайдемо свій рецепт щастя.
І поки ми не визнаємо, що фатум/рок долі/приреченість існують, але лише в певному відсотку, ми не зможемо керувати своїм життям.
