Дивні світи всередині нас: Як рідкісні синдроми розкривають таємниці психіки

У глибинах нашого черепа ховається щось неймовірне – наш мозок. Це справжня загадка Всесвіту. Попри роки досліджень та мільярди доларів, витрачених на вивчення людського розуму, ми все ще стоїмо на порозі розуміння того, що ж таке наше "я". Чи існує свідомість окремо від мозку? А реальність – чи вона така, якою ми її сприймаємо, чи це лише конструкція нашого розуму?

Ці питання можуть здатися філософськими, далекими від повсякденного життя. Більшості з нас рідко доводиться замислюватися над цим глибоко. Але є люди, для яких ці питання – не абстракція, а щоденна реальність. Люди, що живуть зі станами, які кидають виклик нашому звичному розумінню себе та світу – мареннями, агнозіями, нав'язливими думками чи незрозумілими бажаннями. Їхній досвід нагадує нам, наскільки крихкою та водночас дивовижною є людська психіка.

Історично до людей із серйозними психологічними проблемами ставилися з острахом, іноді навіть як до дивного видовища. Але часи змінюються. Сьогодні ми вчимося дивитися на ці стани з більшим співчуттям та бажанням зрозуміти. Ця стаття – не спроба створити "шоу диваків", а радше нагадування про силу, таємницю та стійкість людського духу перед обличчям неймовірних випробувань. Давайте розглянемо деякі з цих незвичайних станів, не для того, щоб посміятися, а щоб краще зрозуміти багатство та складність людського досвіду.

Коли світ навколо втрачає звичні обриси

Уявіть, що ви дивитеся на світ, але не впізнаєте його. Або дивитеся на себе в дзеркало – і не відчуваєте, що це ви. Саме такі відчуття можуть переживати люди з деперсоналізацією та дереалізацією. Це не просто поганий настрій чи втома. Це стійке відчуття відстороненості від власного тіла, думок, почуттів (деперсоналізація) або від навколишнього світу (дереалізація). Реальність може здаватися пласкою, безбарвною, штучною, ніби уві сні. Людина може сумніватися у власному існуванні, ніби спостерігає за своїм життям зі сторони, як у кіно. Це може бути дуже тривожним станом.

Подібний, але ще більш специфічний збій у сприйнятті реальності відбувається при синдромі Аліси в Країні Чудес. Люди з цим станом можуть відчувати, що їхнє тіло або окремі його частини змінюють розмір – стають непропорційно великими (макропсія) чи маленькими (мікропсія). Час може сповільнюватися або прискорюватися, а знайомі об'єкти здаватися спотвореними. Назва синдрому походить від відомої книги Льюїса Керролла, і ці перцептивні спотворення справді схожі на психоделічні пригоди Аліси. Часто цей синдром пов'язують з мігренями або певними інфекціями.

Ще одним дивним спотворенням сприйняття є зорова агнозія. Людина може мати абсолютно здоровий зір (очі передають інформацію), але її мозок втрачає здатність розпізнавати та інтерпретувати те, що вона бачить. Відомий невролог Олівер Сакс описав випадок чоловіка, який не міг відрізнити обличчя своєї дружини від капелюха – він бачив риси, форми, але не міг скласти їх у цілісний, знайомий образ. Це яскраво ілюструє різницю між простим фізіологічним "баченням" та складним психологічним процесом "сприйняття" та "розуміння". Існують різні типи агнозій, що вражають розпізнавання облич (прозопагнозія), об'єктів, кольорів тощо.

"Я" під питанням: Коли ідентичність розпадається або змінюється

Хто я? Для більшості з нас відповідь здається очевидною. Але для людей з дисоціативним розладом ідентичності (ДРІ) (раніше відомим як розлад множинної особистості) це питання може бути джерелом страждань та дезорієнтації. У людини співіснують дві або більше окремих ідентичностей, або "альтер-особистостей", кожна зі своїми унікальними рисами, спогадами, поведінкою, і навіть фізіологічними реакціями. Часто існує основна особистість ("хазяїн") та альтернативні. Іноді ці ідентичності знають про існування одна одної, іноді – ні, що призводить до провалів у пам'яті. Вважається, що цей стан часто є складним захисним механізмом у відповідь на важкі, тривалі дитячі травми, хоча існують й інші (соціокогнітивні) теорії його виникнення.

Інший стан, що вражає відчуття власного "я" на глибокому, екзистенційному рівні, – це синдром Котара, або синдром ходячого трупа. Люди, що страждають від нього, мають нігілістичне марення: вони переконані, що померли, що їхніх внутрішніх органів не існує, що вони гниють заживо, або що взагалі не існують. Це не просто метафора поганого самопочуття – це глибоке, непохитне переконання. Вони можуть відмовлятися від їжі (бо мерцям вона не потрібна), наполягати на тому, що відчувають запах власного розкладу, ізолюватися від суспільства і навіть просити відвезти їх до моргу. Цей синдром часто пов'язаний з важкою депресією, біполярним розладом або неврологічними захворюваннями.

Марення: Коли реальність набуває химерних форм

Марення – це стійкі хибні переконання, що не відповідають дійсності та культурному контексту людини, і які не піддаються корекції логічними аргументами чи доказами протилежного. Вони можуть набувати найрізноманітніших форм. Наприклад, марення Трумена, назване на честь фільму "Шоу Трумена". Людина з цим станом переконана, що все її життя – це постановка, реаліті-шоу, за яким спостерігають мільйони, а всі навколо – актори. Це може бути спробою психіки пояснити відчуття нереальності, стеження або раптові та незрозумілі зміни у світі. Часто цей стан розглядається як варіант параноїдного марення в рамках шизофренії або інших психотичних розладів.

Синдром Капгра – ще один тип марення хибного впізнавання, при якому людина вірить, що її близьких (члена сім'ї, друга, іноді навіть домашню тварину) замінив самозванець, точний зовнішній двійник. Уявіть жах і розпач, коли дивишся на рідну людину і бачиш лише чужинця в її оболонці, який виглядає ідентично, але "не є нею". Це може призводити до підозрілості, страху та агресії щодо "самозванця". Вважається, що можлива причина криється в розриві зв'язку між зоровим розпізнаванням обличчя та очікуваною емоційною реакцією на нього (відчуттям знайомості та тепла).

Іноді марення набувають релігійного забарвлення. При Єрусалимському синдромі людина, часто психічно стабільна до цього, після відвідин Єрусалиму (або іншого значущого релігійного місця) раптово починає ототожнювати себе з біблійним персонажем (Месією, пророком) і поводитися відповідно, проповідуючи на вулицях, носячи специфічний одяг. Це гострий, тимчасовий психотичний стан, який, на щастя, зазвичай минає після від'їзду з міста та відповідної допомоги.

Тіло та розум: Загадковий зв'язок

Наш розум і тіло нерозривно пов'язані, і іноді цей зв'язок проявляється дуже дивно та драматично. При конверсійному розладі (сучасна назва в DSM-5 – Функціональний неврологічний симптомний розлад) людина відчуває реальні та часто важкі неврологічні симптоми – сліпоту, параліч, глухоту, втрату мови, судоми, порушення ходи – але жодні медичні обстеження не виявляють органічної фізичної причини, яка могла б їх пояснити. Вважається, що ці симптоми є несвідомим тілесним вираженням сильного емоційного конфлікту, стресу чи психологічної травми, яку людина не може усвідомити чи висловити словами.

Фантомна вагітність (псевдоциєз) – ще один яскравий приклад тілесного вираження психологічного стану. Жінка (дуже рідко – чоловік) не тільки сильно вірить, що вагітна, але й відчуває цілком реальні фізичні симптоми: припинення менструації, збільшення живота, нудоту, зміни в грудях, іноді навіть відчуття рухів "плоду". Ці симптоми можуть бути настільки переконливими, що вводять в оману і саму жінку, і навіть лікарів на ранніх етапах. Причини можуть включати сильне бажання або страх вагітності, гормональні зміни, пов'язані зі стресом.

Існують і стани, пов'язані з нав'язливими думками щодо власного тіла. Апотемнофілія (зараз частіше розглядається в контексті Розладу цілісності сприйняття тіла, BIID) – це сильне, нав'язливе, тривожне бажання ампутувати здорову кінцівку (або стати паралізованим, сліпим тощо). Людина відчуває, що ця частина тіла є "чужою", зайвою, не належить їй, і вірить, що лише позбувшись її, зможе відчути себе "цілісною". Це бажання може бути настільки нестерпним, що людина готова завдати собі серйозної шкоди або шукати нелегальні способи ампутації.

Синдром Коро, що зустрічається переважно в деяких азійських та африканських культурах (і тому вважається культурно-специфічним синдромом), характеризується раптовим, гострим, панічним страхом, що геніталії (зазвичай пеніс у чоловіків, вульва або соски у жінок) зменшуються або втягуються всередину тіла, і що цей процес неминуче призведе до смерті. Цей страх може охоплювати цілі спільноти, викликаючи епідемії масової тривоги. Люди можуть використовувати різні пристрої, щоб фізично запобігти "втягуванню" органів.

А є й зовсім екзотичні стани, коли людина втрачає людську ідентичність у своїх переконаннях. Боантропія – це надзвичайно рідкісне марення, при якому людина вірить, що вона корова, і поводиться відповідно: може пастися на четвереньках, мукати, їсти траву. Клінічна лікантропія – подібне марення, але з вірою в те, що людина є або може перетворитися на вовка (або іншу тварину). Це не просто фантазія чи гра, а глибоке психотичне переконання, що супроводжується відповідними відчуттями змін у тілі та поведінкою.

І нарешті, синдром Діогена, названий на честь давньогрецького філософа-кініка, який, за легендами, жив у бочці. Він характеризується комплексом симптомів: крайнім самозанедбанням (ігнорування особистої гігієни, харчування, медичних потреб), соціальною ізоляцією та апатією, а також патологічним накопиченням різноманітних непотрібних речей (сквайрством, силоманією), причому часто без будь-якої емоційної прив'язаності до накопиченого мотлоху. Цей синдром найчастіше розвивається у літніх людей, часто на тлі деменції, уражень лобних часток мозку, депресії або розладів особистості.

Замість висновку: Повага до таємниці

Ці стани, хоч і здаються нам дивними, а іноді навіть химерними, є реальною та часто болісною частиною людського досвіду для тих, хто з ними живе. Вони нагадують нам про неймовірну складність нашого мозку та психіки, про те, як тендітною може бути наша звична картина реальності та відчуття власного "я".

Вивчення цих розладів – це не просто колекціонування психологічних курйозів. Це шлях до глибшого розуміння того, як працює наш розум, як формується наша суб'єктивна реальність, що робить нас тими, ким ми є. І найголовніше – це нагадування про необхідність співчуття, толерантності та поваги до людей, чий внутрішній світ та досвід так сильно відрізняються від нашого. Адже за кожним "дивним" діагнозом стоїть жива людина зі своїми стражданнями, страхами, надіями та щоденною боротьбою за своє місце у світі. Людський розум залишається однією з найбільших таємниць, і ставитися до цієї таємниці та її носіїв слід з повагою та відкритим серцем.

Література:

• Сакс, Олівер. Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики / Пер. з англ. Олени Любенко. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 304 с.
  (Анотація: Класична книга відомого невролога, де в доступній та захопливій формі описані реальні клінічні випадки незвичайних неврологічних та психічних станів, зокрема зорової агнозії ("чоловік, який сплутав дружину з капелюхом") та інших розладів сприйняття та ідентичності, що перегукуються з описаними в статті. Допомагає зрозуміти суб'єктивний досвід людей з такими станами.)
• Чабан, О. С., Хаустова, О. О. Психосоматична медицина (аспекти діагностики та лікування розладів, пов’язаних зі стресом та соматичною патологією). – Київ: Медкнига, 2019. – 344 с.
  (Анотація: Українське видання, яке розглядає складний взаємозв'язок психіки та тіла. Хоча книга не фокусується виключно на рідкісних синдромах, вона містить важливу інформацію про механізми виникнення конверсійних (функціональних неврологічних) розладів, можливі психологічні фактори при псевдоциєзі та загальний вплив стресу на виникнення різної психопатології, що є релевантним для статті.)
• Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR). – American Psychiatric Association, 2022. – 1120 p.
  (Анотація: Актуальна версія основного діагностичного посібника, що використовується у психіатрії в багатьох країнах світу. Містить детальні діагностичні критерії для багатьох розладів, згаданих у статті, таких як дисоціативний розлад ідентичності, функціональний неврологічний симптомний розлад (конверсійний), розлади з маренням (що може включати специфічні теми, як при синдромах Капгра, Трумена, Котара), деперсоналізація/дереалізація, розлад цілісності сприйняття тіла (BIID). Це фундаментальне джерело для розуміння сучасної класифікації та діагностики цих станів.)
• Sadock, B. J., Sadock, V. A., Ruiz, P. Kaplan & Sadock's Synopsis of Psychiatry: Behavioral Sciences/Clinical Psychiatry. – 12th ed. – Wolters Kluwer, 2021.
  (Анотація: Один із найавторитетніших та найповніших міжнародних підручників з психіатрії. Містить детальні описи клінічної картини, епідеміології, етіології та лікування широкого спектру психічних розладів, включаючи багато з тих, що згадані в статті (наприклад, синдром Котара, синдром Капгра та інші маревні синдроми хибного впізнавання, синдром Діогена як можливий прояв різних розладів, дисоціативні розлади, функціональні неврологічні розлади, лікантропія та боантропія як рідкісні форми маревного змісту при психозах). Допомагає отримати глибоке клінічне розуміння.)