Інформаційна дієта: Як відмова від новин покращує концентрацію та зменшує стрес

Останні роки накрили нас лавиною новин, що ллються 24/7. Відчуття таке, ніби світ постійно балансує від економічні кризи, епідемії а тепер і війни, ... Здається, це стало нашою новою реальністю. Вмикаєш телефон зранку – і день починається з порції тривоги. А ввечері, щоб "заспокоїтись", – ще одна доза новин. Ми кажемо собі, що це важливо – "бути в курсі", що це ознака свідомого громадянина.

Пастка "поінформованості"

Психолог Рольф Добеллі, автор бестселера «Мистецтво ясно мислити», у своїй книзі кидає виклик цій ідеї "обов'язкової поінформованості". Його заклик радикальний: перестаньте читати новини. Сам Добеллі пройшов через залежність від новин – чи то Twitter, чи традиційні ЗМІ – і відчув на собі їхній негативний вплив. Він обрав шлях повної "новинної абстиненції" і стверджує, що отримав натомість більше зосередженості, ясніше мислення, більше вільного часу, менше стресу та, як не дивно, ціннішу інформацію.

Але як це можливо? Хіба новини не годують нас важливою інформацією про світ?

Чому новини насправді не насичують

Так, новини дають нам інформацію. Але яку? Здебільшого, це уривки подій: міжнародні зустрічі, бізнес-скандали, необачні твіти, запуски ракет... Ця інформація подається як надтермінова, але чи справді вона має стосунок до вашого життя? Чи справді нам життєво необхідно знати про кадрові перестановки в уряді Італії (якщо ви не італієць)? А чи можете ви назвати хоча б кількох членів вашого місцевого самоврядування – тих, хто реально впливає на ваше повсякдення?

Ми прагнемо знань, це природно. Але новини часто пропонують нам "інформаційний фастфуд". Вони використовують гучні заголовки на кшталт "Термінові новини!", щоб створити ілюзію надзвичайної важливості події, яка відбувається просто зараз. Часто те, що діється десь далеко, здається нам цікавішим і новішим, ніж події у власному районі. Ми "клюємо" на ці яскраві, але поверхові повідомлення, які не задовольняють справжню потребу в знаннях, що допомогли б нам краще орієнтуватися у світі та приймати зважені рішення.

Добеллі порівнює новини з цукром: вони дають швидкий сплеск енергії (чи емоцій), тримають нас на гачку, але не дають справжньої поживи. А негативні наслідки, як і від надмірного споживання солодкого, ми помічаємо лише з часом.

Що залишається поза кадром

Парадоксально, але про справді значущі речі, які впливатимуть на наше життя десятиліттями, новини часто мовчать. Добеллі наводить приклад: 11 листопада 1993 року світ побачив перший інтернет-браузер. Чи багато ЗМІ написали про це? Ні, вони були зайняті зустріччю ізраїльського прем'єра з Біллом Клінтоном та новиною про те, що Папа Римський зламав плече. Повільні, але фундаментальні зміни рідко потрапляють у заголовки.

Що ж тоді є релевантною інформацією? Та, що дозволяє вам приймати кращі рішення у вашому житті та глибше розуміти світ у межах вашого кола компетенції. Це ті сфери, де ви маєте знання, досвід і можливість щось змінити. Намагатися знати все про все – неефективно. Краще глибоко розібратися в тому, що справді важливе для вас, читаючи ґрунтовні статті чи книги, аніж ковтати короткі уривки новин, які викликають спалах емоцій і швидко забуваються.

Психологічна ціна "бути в курсі"

Новини майстерно грають на наших психологічних особливостях та когнітивних упередженнях:

1. Негативне упередження (Negativity Bias): Ми реагуємо на погані новини значно сильніше, ніж на хороші. ЗМІ знають це і використовують, створюючи переважно похмуру картину світу. Навряд чи ви побачите заголовок: "Сьогодні в лікарні X ніхто не помер від пожежі". Зате кількість загиблих, поранених та збитків – завжди на першій шпальці. Це спотворює наше сприйняття реальності.

2. Вивчена безпорадність (Learned Helplessness): Постійне зіткнення з потоком жахливих новин з усього світу, на які ми ніяк не можемо вплинути, породжує відчуття безсилля та цинізму. Ця "вивчена безпорадність", вперше описана Мартіном Селігманом, може переноситися і на ті сфери життя, де ми можемо діяти – наприклад, на місцеві проблеми чи стосунки в родині. Ми починаємо думати: "Який сенс щось робити, якщо у світі все так погано?".

3. Упередження підтвердження (Confirmation Bias): Ми схильні шукати та інтерпретувати інформацію так, щоб вона підтверджувала наші вже існуючі погляди. Споживаючи багато новин, ми постійно знаходимо "докази" своєї правоти, навіть якщо наша думка помилкова. Добеллі радить запитувати себе: "Які факти змусили б мене змінити свою думку щодо цього питання?".

4. Упередження ретроспективного погляду (Hindsight Bias): Після того, як подія сталася (наприклад, фінансова криза 2008 року), з'являється безліч статей, які "очевидно" пояснюють її причини. Але якщо все було так очевидно, чому майже ніхто не передбачив кризу заздалегідь? Новини спрощують складні процеси до кількох поверхових факторів, створюючи ілюзію розуміння постфактум.

5. Евристика афекту (Affect Heuristic): Ми часто формуємо думку на основі миттєвої емоційної реакції ("подобається"/"не подобається"), а не глибокого аналізу. Новини засипають нас стимулами, провокуючи емоційні оцінки складних питань (зміна клімату, геополітика), які потребують ретельного вивчення. Нам здається, що ми повинні мати думку про все, хоча часто не маємо для цього достатньо знань. Це виснажує і позбавляє внутрішнього спокою. Визнати "Я не знаю достатньо, щоб мати обґрунтовану думку" – це нормально.

Ілюзія співчуття та шлях до справжніх змін

Новини також створюють ілюзію співчуття. Вони фокусуються на найбільш шокуючих катастрофах, бо це привертає увагу. А хронічні, "повільні" проблеми – як-от низька якість життя в певних регіонах, тривалі конфлікти, поступове зростання кількості кліматичних біженців – отримують належну увагу лише тоді, коли ситуація стає кричущою (і "прибутковою" для ЗМІ з точки зору рейтингів). Поступовий розвиток потенційних катастроф, яким ще можна було б запобігти, майже ніколи не стає новиною. Ваша людяність не вимірюється кількістю страждань, які ви споживаєте через екран.

Хтось може заперечити: відмова від новин – це привілей тих, кого глобальні проблеми не торкаються особисто. А як же демократія, яка потребує поінформованих громадян? Аргумент Добеллі полягає не в тому, щоб ховати голову в пісок. Він закликає бути активно поінформованим, але робити це інакше: відмовитися від формату швидких, спекулятивних, часто нерелевантних заголовків.

Можливо, варто спробувати сфокусувати свою енергію та увагу на тому, що ми можемо змінити: на своєму житті, родині, громаді, на вдосконаленні власних знань та навичок. Якщо ж вас турбують глобальні проблеми, обирайте глибокі аналітичні матеріали, читайте книги, слухайте експертів, підтримуйте справи, в які вірите (наприклад, через волонтерство чи пожертви), замість того, щоб просто пасивно гортати стрічку новин і почуватися все гірше.

Ми живемо у світі безмежної інформації, але наша увага – ресурс дуже обмежений. Можливо, настав час більш свідомо обирати, куди ми її спрямовуємо?

Література:

• Добеллі, Рольф. (2021). Не читайте новини. Клуб Сімейного Дозвілля. (Книга, що є основою статті. Автор детально аргументує, чому варто відмовитися від щоденного споживання новин, аналізуючи їхній негативний вплив на мислення, психологічний стан та здатність приймати рішення).
• Добеллі, Рольф. (2018). Мистецтво ясно мислити. Клуб Сімейного Дозвілля. (У цій праці розглядаються 52 поширені когнітивні помилки, багато з яких активно експлуатуються або підсилюються новинами, наприклад, упередження підтвердження, ілюзія контролю, упередження ретроспективного погляду).
• Канеман, Деніел. (2017). Мислення швидке й повільне. Наш Формат. (Нобелівський лауреат пояснює дві системи нашого мислення та численні когнітивні упередження (наприклад, евристику доступності, яка змушує нас переоцінювати ймовірність подій, про які часто говорять у новинах; упередження підтвердження), що впливають на сприйняття інформації та прийняття рішень).
• Seligman, M. E. P. (1998). Learned Optimism: How to Change Your Mind and Your Life. Pocket Books. (Англійською мовою. Класична праця, де детально описано феномен "вивченої безпорадності" (learned helplessness) – стану апатії та пасивності, який може розвинутися внаслідок постійного зіткнення з негативними подіями, які людина не може контролювати, що є частим наслідком надмірного споживання новин).