Психологічний розбір серіалу "Юнацтво": Гнів, маскулінність та підліткова душа Джеймі

Перегляд деяких сцен у кіно чи серіалах може несподівано змусити нас замислитись над глибокими психологічними питаннями. Саме таким виявився третій епізод мінісеріалу Netflix «Юнацтво», де показано сеанс психологічної оцінки 13-річного хлопця Джеймі, заарештованого після вбивства однолітки Кеті. Ця сцена – не просто сюжетний поворот; це вікно у складний світ підліткових переживань, суспільних очікувань та непростої роботи психолога.

Контекст: Коли дитинство зустрічається з дорослим світом

Серіал занурює нас у події через 7 місяців після трагедії. Джеймі перебуває у спеціалізованому навчальному центрі (схожому на центр утримання неповнолітніх), де з ним працює клінічний психолог. Її завдання – не терапія, а оцінка стану хлопця для суду. Вона має зрозуміти, чи усвідомлює він серйозність звинувачень і що взагалі відбувається в його голові. Ми знаємо, що до арешту Джеймі мав онлайн-конфлікт з Кеті, транслюючи ідеї, схожі на риторику Ендрю Тейта про "червону пігулку" та стосунки між статями, а Кеті у відповідь назвала його "інселом". Цей фон додає напруги їхній взаємодії.

Маскулінність під мікроскопом: Чого вчать батьки та суспільство?

Психолог починає розмову здалеку, запитуючи про батька, дідусів, про чоловіків у родині Джеймі, про його уявлення, що означає "бути чоловіком". Хлопець реагує опором, закривається. Це показовий момент. Часто уявлення про маскулінність, особливо токсичні її аспекти, передаються з покоління в покоління. Важливо розуміти: є позитивні, нейтральні та шкідливі риси, які асоціюються з мужністю. Говорячи про "токсичну маскулінність", ми не засуджуємо маскулінність як таку, а лише ті її прояви, що шкодять і самим чоловікам, і оточенню (наприклад, придушення емоцій, агресія як єдиний спосіб вирішення проблем, зневажливе ставлення до жінок). Схоже, для Джеймі тема батька та мужності є болючою, викликає сором і гнів – реакцію, яку він, можливо, перейняв від старших чоловіків у своїй родині.

Вибух емоцій: Коли підліток не може впоратися

Коли розмова торкається чутливих тем, Джеймі зривається: кричить, жбурляє чашку. Такі спалахи гніву, хоч і не є нормою, трапляються, особливо у підлітків. Цей вік (приблизно 12-14 років), як показує практика, часто стає піковим для емоційних труднощів: непокора, конфлікти, депресія, ризикована поведінка. Сценаристи, ймовірно, показують нам не лише проблеми Джеймі з контролем гніву, а й глибину його внутрішнього сум'яття: він наляканий, розгублений, звинувачений у страшному злочині, замкнений у закладі. Його агресія – це, можливо, єдиний доступний йому спосіб висловити біль і страх.

Важливе розрізнення: Оцінка – це не терапія

Тут варто зупинитися на ключовому моменті, який часто неправильно розуміють глядачі. Психолог у серіалі неодноразово наголошує: вона проводить оцінку для суду, а не терапію. У чому різниця?

• Мета: Терапія спрямована на допомогу, підтримку, зцілення, побудову довірливих стосунків. Оцінка (особливо судова) має на меті зібрати об'єктивну інформацію для звіту, який допоможе суду ухвалити рішення.
• Позиція психолога: У терапії фахівець виступає радше як союзник клієнта (з певними застереженнями). При оцінці психолог має зберігати максимальну об'єктивність і нейтральність, щоб не спотворити висновки та не ввести клієнта в оману щодо своєї ролі.
• Конфіденційність: Терапевтичні сесії зазвичай конфіденційні (за винятком ризику шкоди собі чи іншим). Результати судової оцінки передаються до суду і можуть бути використані проти людини.

Хоча методи можуть здаватися схожими (розмова про почуття, минуле), цілі кардинально відрізняються. Те, що ми бачимо в серіалі, – це зображення саме оцінки, і важливо це розуміти, щоб не мати хибних уявлень про терапевтичний процес.

Безпека перш за все: Коли робота стає небезпечною

Епізод з вибухом гніву Джеймі піднімає ще одне важливе питання: безпека фахівця. Коли клієнт стає агресивним, особливо фізично, першочерговим завданням є безпека всіх учасників. У реальній ситуації, ймовірно, психолог би покинув кімнату, як тільки ситуація стала б загрозливою. Залишатися – це ризик не лише для себе, але й потенційно для клієнта (якщо він завдасть шкоди, це матиме для нього додаткові юридичні наслідки). Фахівці, що працюють у таких умовах (в'язниці, центри утримання), зазвичай мають чіткі протоколи безпеки.

Неприємні запитання: Сексуальність, об'єктивація та суспільні норми

Психолог ставить Джеймі прямі, можливо, незручні запитання про його ставлення до дівчат, фізичний контакт, перегляд інтимних фото однокласниць (зокрема, жертви Кеті). Чому це робиться? Щоб зрозуміти його погляди, рівень розвитку, ставлення до кордонів, можливу схильність до об'єктивації жінок. Розмова про фотографії, поширені без згоди, висвітлює поширену проблему: зневажливе ставлення до приватності та гідності дівчат, яке, на жаль, іноді нормалізується у підліткових (та й дорослих) чоловічих компаніях. Коментар Джеймі про зовнішність Кеті ("плоскогруда") – ще один приклад об'єктивації. На жаль, подібне ставлення, хоч і менш прийнятне публічно, ніж у минулому (згадаймо старі комедії), все ще існує.

Чому психологи не завжди втішають?

Коли Джеймі каже, що вважає себе непривабливим і нецікавим для дівчат, психолог не поспішає його заспокоювати словами на кшталт "Ні, ти гарний!". Чому? По-перше, в контексті оцінки її завдання – зрозуміти його сприйняття себе, а не коректувати його. По-друге, навіть у терапії психологи часто уникають поверхових заспокоєнь. Це може:

• Знецінити почуття людини ("Ти не повинен так почуватися").
• Створити враження, що проблему можна вирішити простим запереченням.
• Показати тривогу самого терапевта, а не допомогти клієнту розібратися у своїх переживаннях.

Замість цього, фахівець, швидше за все, досліджував би, звідки взялося це переконання, які почуття воно викликає, як воно впливає на життя людини.

Що ми бачимо у підсумку?

Сцена з серіалу «Юнацтво» – це концентрований зріз багатьох складних тем: труднощі дорослішання, вплив уявлень про маскулінність, небезпека об'єктивації, крихкість підліткової психіки та специфіка роботи психолога у складних, часом небезпечних умовах. Вона нагадує, наскільки важливо говорити про ці речі, розуміти різницю між допомогою та оцінкою, і, головне, – бачити за агресією та бравадою підлітка його внутрішній біль, страх і потребу у справжньому розумінні.

Література:

• Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.
  (Анотація: Класичний український підручник, що охоплює основи психології, включаючи розділи, присвячені психології особистості та віковим особливостям розвитку, що є релевантним для розуміння підліткового віку, хоча прямо не фокусується на токсичній маскулінності чи судовій оцінці).