Наскільки дикими можуть бути теорії про наш розум?

Людська поведінка – це справжня загадка. Чому ми такі, які є? Що формує нашу особистість? Як допомогти тим, хто стикається з психічними проблемами? Чому еволюція повела нас саме таким шляхом? А такі теми, як свідомість чи те, що ми називаємо "божевіллям", взагалі можуть здаватися непроглядними таємницями. Спроби розібратися в цьому клубку змушують шукати відповіді, часом досить несподівані.

Щоб пояснити складні психічні явища, вчені та мислителі намагаються поєднати різні факти, спостереження та ідеї. Результатом стають теорії – спроби окреслити, як працює наш внутрішній світ. Іноді ці теорії вражають своєю креативністю, навіть якщо їм бракує міцних доказів. Деякі з них з часом відкидають, інші викликають палкі суперечки. Давайте розглянемо кілька таких незвичайних, а часом і дивних ідей, які колись намагалися пояснити нас самих.

Божевілля як шлях до себе? Погляд Р. Д. Ленга

Р. Д. Ленг – постать у психіатрії, що викликає чимало суперечок. З одного боку, він зробив багато для критики жорстоких методів лікування у психіатричних закладах того часу. З іншого – висунув теорію, яку багато хто вважав небезпечною. Ленг вірив, що "божевілля" може бути своєрідним процесом самозцілення, можливістю "знайти себе, втративши себе". Він уявляв світ, де людям дозволено було б "трохи збожеволіти", зануритися у стани, відірвані від реальності, і що це могло б привести до більш щасливого суспільства.

Ленг навіть заснував спільноту (Кінгслі-Гол), де люди з діагнозом шизофренія могли проживати свої психотичні епізоди без медикаментозного втручання. Ходили чутки, що він тримав ЛСД у холодильнику, вважаючи його засобом для "духовного очищення". Відома історія пацієнтки Мері Барнс, яка пройшла через регресивну терапію, повернувшись у стан дитини і навіть розмазуючи фекалії по стінах. Кажуть, через цей досвід вона відкрила в собі любов до малювання, знайшовши своєрідний катарсис. Однак експеримент закінчився трагічно: після того, як двоє мешканців спільноти наклали на себе руки, Ленгу довелося закрити цей проект. Його ідеї залишаються нагадуванням про те, наскільки тонка межа між спробою допомогти та створенням небезпеки.

Кохання з першого погляду чи заборонений потяг? Таємниця генетичної сексуальної атракції

Майже в усіх культурах існує табу на інцест. Вважається, що в дитинстві у нас формується своєрідна відраза до тих, з ким ми близько споріднені генетично (ефект Вестермарка). Але що, якби близькі родичі (наприклад, брат і сестра або батько й дочка), розлучені при народженні через усиновлення, зустрілися вже дорослими, не знаючи про свій зв'язок?

Теорія генетичної сексуальної атракції (GSA) стверджує, що в таких випадках може виникнути сильний, майже непереборний сексуальний потяг. Цю ідею популяризувала Барбара Гано, яка описала власні почуття до сина, якого вона віддала на усиновлення і зустріла вже дорослим. Щоправда, її син, як повідомляється, не відчував того ж. Хоча цю теорію часто згадують як приклад, реальних наукових досліджень, які б підтверджували зв'язок між генетичною схожістю розлучених родичів та їхнім взаємним потягом, фактично немає. Це радше яскравий приклад того, як поодинокі випадки можуть породити цілу теорію, що захоплює уяву, але не знаходить підтвердження в науці.

Чи чули наші предки голоси богів замість власних думок?

Замисліться над дуже давніми текстами, наприклад, над "Іліадою" Гомера. Сучасна література часто описує думки, внутрішні монологи персонажів. А от у "Іліаді" та інших творах того часу таких описів майже немає. Натомість герої часто "чують" голоси богів, які дають їм вказівки чи поради. І що найдивніше – це сприймається як норма.

Джуліан Джейнс у своїй теорії "двокамерного розуму" припустив, що свідомість у нашому сучасному розумінні (особливо здатність до самоаналізу) – це відносно нове явище в історії людства. Він вважав, що за часів "Іліади" дві півкулі людського мозку ще не були повністю інтегровані так, як зараз. Думки, що виникали у лівій півкулі (яка відповідає за мову), могли сприйматися правою півкулею як зовнішні слухові галюцинації – ті самі "голоси богів". Хоча цю теорію надзвичайно важко довести чи спростувати, вона викликала неабиякий інтерес і має певну підтримку в деяких наукових колах, змушуючи нас замислитися над тим, як ми взагалі почали усвідомлювати себе.

Гриби, корови та еволюція свідомості: Гіпотеза "обкуреної мавпи"

Як ми, люди, стали такими розумними, значно випередивши інших тварин у розвитку? Етноботанік та містик Теренс Маккенна запропонував свою, м'яко кажучи, незвичайну відповідь: вся справа у галюциногенних грибах, які наші предки знаходили... у коров'ячому гної.

Згідно з його гіпотезою "обкуреної мавпи" (Stoned Ape hypothesis), приблизно 10 000 років до н.е., коли їжі було обмаль, наші пращури почали слідувати за стадами великої рогатої худоби. У гної цих тварин вони знаходили не лише комах, а й психоделічні гриби (наприклад, Psilocybe cubensis). Маккенна стверджував, що малі дози цих грибів покращували гостроту зору, що допомагало в полюванні, а більші – викликали сексуальне збудження, сприяли зміцненню групових зв'язків та стимулювали розвиток мовних центрів мозку. Все це, на його думку, давало еволюційну перевагу. Звісно, ця теорія зазнала нищівної критики через повну відсутність доказів, але вона залишається яскравим прикладом дуже креативного, хоч і не наукового, погляду на наше минуле.

Від лібідо до космічної енергії: Дивакуваті ідеї Вільгельма Райха

Вільгельм Райх, учень Зигмунда Фрейда, розвинув ідеї свого вчителя у настільки несподіваному напрямку, що став персоною нон грата навіть для багатьох психоаналітиків. Його теорії були значною мірою зосереджені навколо поняття сексуальної енергії – лібідо. Райх стверджував, що в кожній людині накопичується ця енергія, і нездатність її "розрядити" через оргазм призводить до неврозів та інших психічних проблем. Тих же, хто міг вільно вивільняти цю енергію, він називав людьми з "оргастичною потенцією".

Пізніше Райх пішов ще далі, заявивши, що відкрив універсальну космічну енергію життя, яку назвав "оргон". Ця енергія, за його словами, була присутня всюди – в атмосфері, воді, живих організмах, і навіть проявлялася у вигляді північного сяйва. Щоб використовувати цю "лібідальну енергію" для лікування, Райх створив спеціальні кабіни – "оргонні акумулятори". Він садив туди голих пацієнтів (які страждали, наприклад, на шизофренію чи депресію), щоб "наситити" їх цілющою енергією. Дійшло до того, що Райх збудував "оргонну гармату", за допомогою якої разом із сином намагався збивати НЛО. Зрозуміло, що його теорія про лікування психічних розладів за допомогою "космічної енергії оргазму" не знайшла жодного наукового підтвердження і вважається однією з найдивніших сторінок в історії психології.

Замість висновку

Людський розум залишається величезною загадкою. І хоча деякі з наведених теорій можуть здатися нам сьогодні абсурдними чи навіть небезпечними, вони показують, наскільки сильною є наша потреба зрозуміти себе. Вони нагадують, що пошук відповідей може завести нас у найнесподіваніші куточки думки. І хто знає, можливо, саме такі сміливі, хоч і не завжди вдалі, спроби врешті-решт допомагають нам просунутися хоч трохи ближче до розуміння того, ким ми є. Головне – не припиняти ставити запитання і шукати на них відповіді, навіть якщо іноді ці пошуки здаються дивними.

Література:

• Laing, R. D. (1960). The Divided Self: An Existential Study in Sanity and Madness. Tavistock Publications. (Оригінальна праця Ленга, де він викладає свої погляди на шизофренію та психічне здоров'я. Допомагає зрозуміти першооснову його ідей про "божевілля" як певний досвід).
• Jaynes, J. (1976). The Origin of Consciousness in the Breakdown of the Bicameral Mind. Houghton Mifflin. (Основна книга Джейнса, де викладено його теорію про "двокамерний розум" та історичний розвиток свідомості. Це першоджерело для розуміння його гіпотези).
• Rycroft, C. (1995). A Critical Dictionary of Psychoanalysis. Penguin Books. (Словник може містити статті про Вільгельма Райха та його місце (часто критичне) в історії психоаналізу, пояснюючи його ідеї про лібідо та оргонну енергію в контексті розвитку фрейдистських концепцій).