Сила Благоговіння: Від Рутини та Комфорту до Глибшого Розуміння Світу
Як давно ви відчували справжній подив? Той момент, коли щось настільки вражає, що час ніби зупиняється, а світ постає у новому світлі? Ще Сократ казав, що мудрість починається саме з подиву. І справді, згадайте дитинство: кожен день був сповнений відкриттів, світ здавався величезним і загадковим, а подив був нашим постійним супутником. Ці моменти, як позитивні, так і складні, формували нас, робили трохи мудрішими, змінювали наш погляд на себе та навколишній світ.
Але що відбувається, коли ми дорослішаємо?
Пастка комфорту: Пекло однакового
Здається, що з віком враження стають дефіцитом. Монотонна рутина — покупки, прання, робота, нескінченний час перед екранами — поступово загортає нас у затишну, але обмежену бульбашку ідеологічного комфорту. Ми рідко виходимо за її межі, рідко стикаємося з чимось, що кидає нам справжній виклик. Філософ Бьонг-Чул Хан влучно називає наше суспільство "паліативним": ми прагнемо уникнути будь-якого болю, будь-якого дискомфорту, що робить нас безпечними, задоволеними, але водночас замикає у "пеклі однакового". Нам бракує того самого подиву, який психологи називають благоговінням.
Навіть наші міста, здебільшого, пропонують обмежений доступ до природи — одного з найпотужніших джерел благоговіння. Я й сам помічаю, як часто переглядаю знайомі фільми чи слухаю ту саму музику, замість того, щоб відкривати нові форми мистецтва. Можливо, навіть сам секуляризм, зі своїм скептицизмом щодо всього надприродного чи духовного, позбавляє нас можливостей для трепету, залишаючи такі переживання рідкісними випадками, а не чимось, що можна відчувати регулярно.
Що таке благоговіння і навіщо воно нам?
Але чому це так важливо? Якщо вірити Сократу, подив веде до мудрості. А мудрість, можливо, робить світ кращим. Та що ж таке благоговіння насправді?
Девід Елкінс описує його як "блискавку, що відзначає в пам'яті ті моменти, коли двері сприйняття очищаються, і ми бачимо з вражаючою ясністю, що справді важливо в житті". Це миті, коли час зупиняється, власне "я" відступає на другий план, а щось значуще вражає до глибини душі.
Психологи Дачер Келтнер та Джонатан Хайдт виділяють дві ключові риси благоговіння:
Сприйняття неосяжності: Це відчуття зіткнення з чимось, що набагато більше за нас самих або виходить за межі нашого звичного досвіду. Це може бути велич Гранд-Каньйону, враження астронавтів від вигляду Землі з космосу ("ефект огляду"), або навіть масштабна ідея чи прояв людської доброти. Це відчуття приголомшує.
Потреба в акомодації: Цей термін походить з теорії когнітивного розвитку Жана Піаже. Коли дитина (або дорослий) стикається з новою інформацією, яка не вписується в її існуючі уявлення (схеми), вона мусить або змінити ці схеми, або створити нові. Подібне відбувається під час благоговіння: зіткнувшись із неосяжним, ми намагаємося його осмислити, що змушує нас змінювати свої погляди та відкриватися новому.
Світло і тінь благоговіння
Цей процес може бути неймовірно повчальним. Спостерігаючи за великим актом доброти, ми можемо відчути благоговіння і надихнутися бути щедрішими. Твір мистецтва може вразити нас і пробудити власну творчість.
Однак благоговіння може бути й жахливим. Келтнер і Хайдт зазначають, що існують форми благоговіння, засновані на загрозі. Потрапивши у нищівну бурю або ставши свідком смерті близької людини, ми також можемо відчути неосяжність світу, його неймовірну силу та таємничість. Але замість просвітлення це може викликати жах, особливо якщо ми не можемо інтегрувати цей досвід у свої існуючі уявлення про світ.
Філософ Джидду Крішнамурті описував страх як перехід від визначеності до невизначеності. Він вважав, що наша надмірна ідентифікація з власними думками та жорсткість особистості блокують здатність до розуміння. Проте саме тут благоговіння, навіть негативне, дає простір для зростання. Крішнамурті пише: "Я бачу прекрасне дерево без жодного листка на тлі неба, воно надзвичайно красиве, і цього достатньо... Чому думка повинна приходити і казати: 'Я повинен мати таке ж захоплення завтра?'". Благоговіння, чи то прекрасне, чи жахливе, якщо ми дозволимо собі його прожити, допомагає усвідомити швидкоплинність усього — і нас самих також.
Сила "малого Я" та трансформаційний потенціал
Здається, здатність відчувати благоговіння дала нашим предкам еволюційну перевагу. Потреба в акомодації спонукала їх адаптувати свої ментальні моделі, що покращувало шанси на виживання. Дослідження показують, що люди, схильні до благоговіння, більш скептично ставляться до слабких аргументів, що може свідчити про краще розпізнавання реальності. Благоговіння спонукає нас мислити ширше та коригувати свій світогляд. Ми бачимо це в трансформаціях, які люди переживають, наприклад, під час знайомства з іншими культурами, або навіть під час психоделічного досвіду, який змушує зіткнутися з неосяжністю власного внутрішнього світу.
Мабуть, найяскравіше трансформаційний ефект благоговіння ілюструє досвід Віктора Франкла, психіатра, який пережив Голокост. Він описує момент невдовзі після визволення:
"Одного разу... я йшов країною повз квітучі луки... не було нічого, крім широкої землі, Землі, Неба, Радості Жайворонка та свободи простору. Я зупинився, озирнувся навколо і вгору до неба, а потім... став на коліна... Я дуже мало знав про себе чи про світ... крім одного речення в голові... 'Я кликав до Господа зі своєї тісної в'язниці, і Він відповів мені у свободі простору'. Скільки часу я стояв на колінах... пам'ять вже не може згадати, але я знаю, що того дня, тієї години моє нове життя почалося..."
Що стоїть за такими потужними переживаннями? Дослідники виявили ключовий ефект благоговіння — "мале Я" (small self). Це відчуття власної незначності відносно чогось більшого — чи то природи, чи ідеї, чи моменту єднання з іншими. Це відчуття може бути повчальним, допомагаючи нам усвідомити себе частиною великого світу, що перегукується з буддистською концепцією взаємобуття: все взаємопов'язане, ніщо не відбувається ізольовано, і кожна наша дія має значення.
Хоча для самовпевненої людини це може бути страшно, здатність вийти за межі себе і відчути красу, наприклад, гірського хребта, пояснює багато позитивних наслідків благоговіння: смиренність, відчуття зв'язку з іншими, зниження матеріалізму. Люди, схильні до благоговіння, мають більш збалансоване бачення себе, відчувають ширшу соціальну мережу і менше зациклені на грошах.
Гроші vs. Благоговіння: Неочікуваний зв'язок
Здавалося б, багатство мало б відкривати більше можливостей для благоговіння: подорожі, концерти, вільний час на природі. Однак дослідження 2017 року (ймовірно, мається на увазі робота Піффа та колег, яка досліджувала зв'язок соціального класу та емоцій) показують дещо інше: люди з вищих соціальних класів частіше відчувають гордість та задоволення, але рідше — емоції, орієнтовані на інших, такі як співчуття, любов і... благоговіння. Дослідники припускають, що багатство може корелювати з нарцисизмом, який заважає відчуттю "малого Я", а також з тенденцією оцінювати себе та інших через призму грошей, що відчужує від світу та інших людей.
Як повернути подив у своє життя?
На щастя, здатність відчувати благоговіння не обмежується певними людьми чи обставинами. Його можна активно культивувати:
Усвідомленість: Просто бути присутнім у моменті, помічати деталі навколо.
Природа: Прогулянка в місцевому парку, поїздка за місто, споглядання зоряного неба.
Мистецтво та музика: Створення плейлиста пісень, що викликають "мурашки", відвідування музеїв, перегляд фільмів, що надихають (наприклад, документальних фільмів про природу чи космос).
Зв'язок з іншими: Волонтерство, спостереження за проявами доброти, глибокі розмови.
На суспільному рівні, інвестиції в мистецтво, збереження зелених зон та створення умов для кращого балансу між роботою та особистим життям (більше часу для громади та дозвілля) могли б сприяти поверненню благоговіння в наше життя.
У час нескінченної інформації нам як ніколи потрібна мудрість. Та мудрість, що народжується з подиву, з готовності визнати неосяжність світу і нашу потребу адаптуватися до нього. Культивуючи благоговіння, ми можемо не лише знайти шлях до щасливішого життя для себе, але й зробити крок до кращого, більш усвідомленого світу для всіх нас.
Література:
Keltner, D., & Haidt, J. (2003). Approaching awe, a moral, spiritual, and aesthetic emotion. Cognition and Emotion, 17(2), 297–314.
(Анотація: Фундаментальна стаття, що визначає благоговіння (awe) через дві основні компоненти — сприйняття неосяжності та потребу в акомодації. Аналізуються джерела та функції цієї емоції, включаючи моральні, духовні та естетичні аспекти, що безпосередньо стосується основи представленої статті).
Франкл, В. (2017). Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля.
(Анотація: Книга містить особистий досвід автора, зокрема описаний у статті епізод благоговіння після визволення з концтабору (див. частину "Досвід концентраційного табору"), що ілюструє трансформаційну силу цієї емоції навіть після екстремальних травматичних подій).
Piff, P. K., Dietze, P., Feinberg, M., Stancato, D. M., & Keltner, D. (2015). Awe, the small self, and prosocial behavior. Journal of Personality and Social Psychology, 108(6), 883–899.
(Анотація: Дослідження показує зв'язок між переживанням благоговіння, відчуттям "малого Я" (зменшенням фокусу на собі) та посиленням просоціальної поведінки, що підтверджує тези статті про позитивні соціальні наслідки благоговіння, такі як смиренність та зв'язок з іншими. Також частково торкається зв'язку із соціальним класом).