Активний і пасивний нігілізм: Два способи реагувати на втрату сенсу

У кожного бувають моменти, коли здається, що все навколо втрачає барви, а звичні цілі та прагнення раптом виглядають порожніми. Це глибоке, іноді тривожне відчуття, яке філософи назвали нігілізмом – не просто інтелектуальна ідея, а радше екзистенційний стан, коли саме існування стає проблемою. Цікаво, що філософ Фрідріх Ніцше колись зауважив, що великі філософські системи часто є своєрідною особистою сповіддю їхніх авторів. І коли мова заходить про нігілізм, це здається особливо влучним. Часто філософські аргументи на користь безглуздості життя з'являються пізніше, як спроба раціоналізувати вже існуюче почуття відчаю та страху, а не як першопричина цього стану.

Внутрішня порожнеча та пошук опори

Психолог Віктор Франкл підкреслював, що нігілізм – це не абстрактна проблема, а глибоко особиста, екзистенційна. Це те, що ми відчуваємо, коли життя здається марним. Це не результат сухої теорії. Щоб відчувати сенс, більшості з нас потрібна віра в те, що наша мета – це щось об'єктивне, щось більше, ніж просто наша вигадка. Ми прагнемо вірити, що сенс, так би мовити, "вписаний" у саму тканину Всесвіту.

Історично цю впевненість давала віра в "надлюдський Авторитет" – релігійні доктрини, які пропонували відповіді на найглибші питання буття. Проте останнім часом багатьом стає все важче приймати відповіді, що походять з "інших світів". Але потреба в меті нікуди не зникає. Вона невблаганна.

Сучасні "рятівні кола": Коли ідеологія замінює віру

Що ж робить сучасна людина, втративши стару опору? Цікаво, що багато хто знаходить світські альтернативи для запобігання відчуттю порожнечі. Однією з найпотужніших таких альтернатив стала участь у масових рухах. Це може бути палка підтримка політичної партії чи лідера, ідентифікація з нацією, участь у війні чи революції.

Початок 20 століття, який Ніцше пророкував як час піднесення нігілізму, дав нам страшні приклади цього явища – тоталітарні режими, такі як нацизм та комунізм. Чому вони були такими привабливими? Один проникливий аналіз комунізму 1950-х років пояснював: для себе комуніст міг здаватися не просто гвинтиком системи, а "товаришем, який допомагає здійснити великий задум". Це давало відчуття причетності до чогось грандіозного, що виходить за межі особистих інтересів. Участь у такому русі створювала ілюзію мети, роль у "Єдиному Суспільстві", даруючи ту екзистенційну впевненість, яку раніше могла давати релігія.

Ніцше: Більше, ніж просто Відчай

Сам Ніцше пройшов через глибокий період нігілізму. Він називав його "хворобою", "патологією", але водночас вважав його лише перехідним етапом. Він вірив, що ті, хто страждає від цього стану, повинні прагнути його подолати. Чому перехідним? Бо Ніцше вважав висновок про абсолютну безглуздість життя помилковим.

У чому ж помилка? Нігіліст, усвідомивши, що його попередні уявлення про сенс були хибними (наприклад, релігійні догми чи застарілі ідеали), робить поспішне узагальнення. Замість того, щоб відкинути старі переконання і продовжити пошук, він оголошує сам пошук марним. Це схоже на людину, яка, переживши розбите серце, заявляє, що кохання не існує взагалі. Нігіліст, розчарувавшись в одній "істині", помилково робить висновок, що жодної істини чи сенсу бути не може.

Ніцше ж вважав, що пошук сенсу не марний. Просто люди традиційно шукали його не там – у "справжніх світах", поза земним існуванням. Відкинувши ці ілюзії, людина змушена шукати цінність тут, на Землі. І ті, хто наважується на це, можуть виявити, що життя набагато цінніше, ніж вони уявляли. Можливо, ми недооцінювали наше земне існування, шукаючи сенс деінде.

Два Шляхи: Руйнація чи Створення?

Однак Ніцше розумів, що не всі здатні пройти цей шлях. Він розрізняв два типи нігілістів:

1. Пасивний нігіліст: Це той, хто, зіткнувшись із порожнечею, опускає руки. Він бачить у нігілізмі кінцеву точку, знак припинити пошуки. Йому бракує внутрішньої сили, щоб створити щось зі свого життя. Часто саме такі люди з відчаю приєднуються до масових рухів, шукаючи зовнішню опору та готові відповіді, яких не можуть знайти всередині себе. Ерік Гоффер влучно описав, як масовий рух пропонує "замінники" для самоцінності тим, хто не може знайти її у власних ресурсах.

2. Активний нігіліст: Ця людина теж переживає екзистенційну кризу, відчуття марності. Але замість того, щоб піддатися відчаю чи сліпо приєднатися до натовпу, вона діє інакше. Активний нігілізм, за Ніцше, – це ознака зростання сили духу. Це свідоме, іноді навіть "насильницьке" руйнування старих цінностей та переконань, які раніше надавали життю сенс. Звільнившись від них, активний нігіліст постає один на один із Всесвітом – як справжній "вільний дух". Він отримує здатність не шукати готовий сенс, а створювати його сам, спираючись на земне існування. Як поетично висловився Ніцше в "Так казав Заратустра": не ховати голову "в пісок небесних речей", а вільно нести "земну голову, яка створює сенс для Землі".

Отже, відчуття безглуздості – це може бути не кінцевий вирок, а радше виклик. Питання в тому, який шлях обрати: пасивне прийняття порожнечі чи активне її перетворення на простір для творення власного сенсу.

Література:

• Ніцше, Ф. (2019). По той бік добра і зла. Генеалогія моралі. (Пер. з нім. А. Кури). Київ: Темпора. (У цій праці Ніцше критикує традиційні моральні цінності та закладає підґрунтя для переоцінки цінностей, що є ключовим для розуміння його відповіді на нігілізм).
• Ніцше, Ф. (2018). Так казав Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого. (Пер. з нім. А. Кури). Київ: Темпора. (Містить ключові ідеї про Надлюдину, волю до влади та створення нових цінностей як відповідь на нігілізм; концепція "земної голови, що створює сенс для Землі" походить звідси).
• Франкл, В. (2021). Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. (Пер. з нім. О. Замойської). Харків: Клуб Сімейного Дозвілля. (Класична праця, де Франкл доводить, що пошук сенсу є основною рушійною силою людини, навіть у найекстремальніших умовах; підкреслює екзистенційну природу проблеми сенсу життя).
• Ніцше, Ф. (2002). Воля к власти. Опыт переоценки всех ценностей. (Пер. с нем.). Москва: Культурная Революция. (Хоча це збірка нотаток, упорядкована посмертно і її автентичність частково дискутується, вона містить багато роздумів Ніцше, які приписуються йому, про нігілізм, його причини, форми (активний/пасивний) та шляхи подолання).