Сила страждання: Погляд Фрідріха Ніцше на особистісне зростання

Ми часто ловимо себе на думці: "Невже життя – це просто рутина, сірі будні, намагання відповідати чиїмось очікуванням?" Іноді здається, що ми загубилися, що справжній сенс вислизає крізь пальці, залишаючи по собі лише порожнечу – те, що філософ Фрідріх Ніцше міг би назвати проявом нігілізму. Але чи справді ця порожнеча – вирок? Чи, можливо, це лише точка відліку для чогось значно більшого?

Ніцше, відомий своїм гострим словом і безкомпромісністю, дивився на людство досить критично. Він бачив навколо себе переважно тих, кого називав "стадними тваринами" – людей, які бояться виділитися, які пливуть за течією посередності, хоча в кожному з них дрімає іскра потенційної величі. Він вважав, що навіть ті особистості, яких маси визнають "великими", часто були лише трохи кращими за інших, але все ще "надто людськими", занадто дрібними.

Прокинутись і стати собою

У чому ж вихід? Ніцше не пропонував шукати відповіді в релігійних догмах чи масових ідеологіях. Навпаки, він закликав зазирнути всередину себе. Він вірив, що сенс не дається нам згори, ми маємо його створити. Це ідея про те, що "ми не люди від початку; нам потрібно стати людьми". І відповідальність за це лежить виключно на нас самих. Якщо ми змарнували своє покликання, звинувачувати нікого, крім себе.

Цей шлях до самотворення Ніцше описував простою, але надзвичайно глибокою формулою: "Стань тим, ким ти є". У "Веселій науці" він писав: "Ми ж, однак, хочемо стати тими, ким ми є — новими, унікальними, незрівнянними людьми, які самі собі встановлюють закони, які самі себе створюють". Звучить надихаюче, чи не так? Але чому ж так мало людей наважуються на це?

Чому ми боїмося власної величі?

Ніцше вказував на двох головних ворогів нашого потенціалу: страх і лінь. Ми боїмося осуду оточуючих, боїмося вийти за рамки загальноприйнятого, боїмося власного "вищого Я", яке, за словами філософа, "говорить вимогливо". Легше сховатися за конформізмом, легше піддатися інерції, ніж докласти титанічних зусиль, аби виліпити себе справжнього. У глибині душі ми знаємо, що унікальні, що другого шансу не буде, але цей голос совісті ми часто заглушаємо. Чоловіки, вважав Ніцше, "навіть більш ліниві, ніж боязкі".

Знайти свою дороговказну зірку

Щоб стати собою, потрібна мета – велика, амбітна, можливо, навіть недосяжна на перший погляд. Це може бути що завгодно: створення революційної теорії, досягнення вершин у спорті, написання книги, яка змінить чиєсь життя, або просто виховання дітей чесними та сміливими людьми. Важлива не стільки сама мета, скільки її масштабність. Чим складніше завдання, тим більше нам доведеться вирости, щоб його виконати.

Але як знайти цю мету, якщо серце мовчить, а мрії здаються розмитими? Ніцше радив звернутися до власного досвіду: "Нехай юна душа озирнеться на життя із запитанням: що ти справді любила досі, що піднесло твою душу, що покращило її і водночас освітило її?". Зібравши ці цінні моменти, ці захоплення, можливо, вдасться побачити той унікальний закон, що визначає нашу справжню суть – яка, за словами Ніцше, лежить "незмірно вище за тебе, або принаймні за ту, що зазвичай претендує на те, щоб бути тобою".

Переосмислення страждання: не ворог, а вчитель

І ось, коли мета знайдена, починається найцікавіше і найважче. Шлях до самореалізації неминуче пролягає через труднощі, біль та невдачі. Саме тут багато хто пасує, тікаючи назад у комфортну посередність. Чому? Бо ми звикли вважати страждання чимось виключно негативним, сигналом, що щось іде "не так".

Ніцше, який сам пережив неймовірні фізичні та душевні муки (хвороби, самотність, невизнання), подивився на страждання під іншим кутом. Він дійшов висновку, що те, що щось неприємне, не робить його автоматично поганим чи позбавленим цінності. "У болю стільки ж мудрості, скільки й у задоволенні...", – писав він у "Веселій науці". – "...те, що він завдає болю, — це не аргумент проти нього, а його суть". Він зрозумів, що саме періоди боротьби передували його найглибшим прозрінням та творчим злетам.

З глибин – до вершин

Ми всі прагнемо щастя. Ніцше не заперечував цього, він сам прагнув "великого щастя". Але він вважав, що більшість шукає його не там. Постійна гонитва за задоволеннями – шлях хибний. "Але що, якби задоволення та біль були так тісно пов’язані, – запитував він, – що той, хто хоче якомога більше одного, повинен мати також якомога більше іншого?"

У своєму поетичному творі "Так казав Заратустра" він розвиває цю думку: "Звідки беруться найвищі гори? Я колись задумався. Потім я дізнався, що вони походять з моря... Саме з найглибшої глибини найвище має досягти своєї висоти". Ключ не в тому, щоб уникнути страждань (це неможливо), а в тому, щоб навчитися їх використовувати собі на благо. Сила волі, за Ніцше, вимірюється тим, "скільки опору, болю та тортур вона витримує, і знає, як обернути це на свою користь".

Страждання – це не покарання, а інструмент. Це випробування, яке гартує характер, поглиблює розуміння життя і, зрештою, робить нас сильнішими, мудрішими, ближчими до тієї унікальної версії себе, якою ми можемо стати. Саме тому Ніцше у своїх нотатках ("Воля до влади") писав про тих, ким він опікувався:

"Я бажаю їм страждання, спустошення, хвороби, жорстокого поводження, приниження… глибокої самозневаги, тортур недовіри до себе… Мені їх не шкода, бо я бажаю їм єдиного, що може довести, чи людина чогось варта, чи ні сьогодні, — того, що витримає".

Це не жорстокість. Це визнання того, що лише пройшовши крізь вогонь випробувань, ми можемо по-справжньому довести свою цінність і стати тими, ким нам судилося бути.

Література:

• Ніцше, Фрідріх. Так казав Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого / Пер. з нім. Анатолія Онишка. Київ: Основи, 1993. (Або інші українські видання, наприклад, видавництва "Апріорі").
  (Анотація: Фундаментальний твір Ніцше, де в алегоричній формі викладено ідеї надлюдини, волі до влади та вічного повернення. Містить роздуми про подолання себе, сенс життя та ставлення до страждань, зокрема ідею про зв'язок глибини падіння та висоти злету.)
• Ніцше, Фрідріх. Весела наука ("la gaya scienza") / Пер. з нім. Володимира Ткаченка. Київ: Темпора, 2021.
  (Анотація: У цій праці Ніцше проголошує "смерть Бога", досліджує нігілізм, вводить поняття amor fati (любов до долі) та формулює заклик "Стань тим, ким ти є". Містить важливі роздуми про цінність страждання та його зв'язок із мудрістю.)
• Ніцше, Фрідріх. Людське, надто людське. Книга для вільних умів / Пер. з нім. Катерини Котюк. Львів: Астролябія, 2018.
  (Анотація: Містить афоризми та роздуми на різноманітні теми, зокрема психологію людини, мораль, страх перед "вищим Я" та суспільні норми, які заважають індивідуальному розвитку.)