Народження філософії: Як мілетійці пояснювали Всесвіт розумом, а не міфами

Чи зупинялися ви коли-небудь посеред метушні дня, дивлячись на хмари, річку чи просто на розмаїття життя навколо, і питали себе: а з чого все це насправді складається? Що лежить в основі, народжень і зникнень? Це питання не нове. Більше двох з половиною тисяч років тому на іншому кінці світу, у квітучому грецькому місті Мілет, жили люди, які поставили собі за мету знайти відповідь саме на це. Їх звали Фалес, Анаксимандр та Анаксимен. І хоча їхні імена можуть здатися далекими, їхній пошук разюче нагадує наші власні спроби зрозуміти Всесвіт і своє місце в ньому.

Від міфу до Логосу: Народження нового мислення

Ці мислителі, яких ми тепер називаємо мілетійцями, зробили щось революційне. У часи, коли світ пояснювали через примхи богів та міфічні історії, вони звернулися до сили розуму – логосу – щоб пояснити природу – фізіс. Вони стали першими "фізіологами" в первісному значенні цього слова: тими, хто шукає раціональне пояснення природного світу. Це був велетенський стрибок від сліпої віри до допитливого дослідження.

Світ у русі: Пошуки стабільності

Дивлячись навколо, мілетійці помітили дві речі, які очевидні й для нас сьогодні. По-перше, все постійно змінюється. День змінює ніч, пори року змінюють одна одну, живе народжується, росте і помирає. Світ – це нескінченний потік, "становлення". По-друге, цей світ неймовірно різноманітний. Немає двох однакових дерев, двох однакових людей, двох однакових моментів. Здається, існує нескінченна множина унікальних речей.

І ось тут вони поставили своє ключове питання: чи може за всім цим видимим хаосом змін та розмаїттям ховатися щось єдине, постійне, фундаментальне? Чи може все, що ми бачимо, бути зробленим з однієї "речовини"?

Архе: Більше, ніж просто матерія

Цю першооснову, цей вихідний матеріал і водночас керівний принцип усього сущого, греки назвали Архе. Це не просто "те, з чого все зроблено". Архе для них було чимось значно більшим. Це було джерело, початок усього. Але воно також було і "правителем" – силою, що керує всіма змінами та перетвореннями у світі.

Важливо зрозуміти: для ранніх греків ще не існувало чіткого поділу на матерію і дух, тіло і розум. Тому їхнє Архе було не мертвою субстанцією. Воно було живим, наділеним внутрішньою силою, навіть божественним та розумним. Цей погляд, де матерія одухотворена, називається гілозоїзмом. Архе саме було причиною власного руху і, таким чином, керувало всім іншим.

Фалес: Чи все є водою?

Першим, хто наважився назвати Архе, був Фалес. Його вважають батьком західної філософії. І його відповідь була простою, але глибокою: все є вода. Чому вода? Можливо, він спостерігав, як вода необхідна для життя, як вона може існувати в різних станах – рідкому, твердому (лід), газоподібному (пара). Як зазначав пізніше Арістотель, можливо, Фалес бачив, що їжа і насіння всього живого містять вологу. Але пам'ятаймо: для Фалеса це була не просто звичайна вода. Це була жива, божественна, розумна першооснова, з якої все виникає і якою все керується.

Анаксимандр: Погляд за межі видимого

Учень Фалеса, Анаксимандр, пішов далі. Він замислився: якщо Архе є основою всього, чи може воно бути чимось конкретним, як вода? Адже вода – це лише один з елементів (греки тоді вважали основними елементами землю, воду, повітря та вогонь). Кожен з цих елементів має свої межі, свої властивості. А Архе, як вічне джерело всього, повинно бути безмежним.

Тому Анаксимандр припустив, що Архе – це не один з відомих нам елементів. Це щось невизначене, безмежне, те, що він назвав Апейрон (від грецького "а" – без, "перас" – межа). Апейрон – це невидима, нескінченна субстанція, яка оточує наш світ. Вона містить у собі потенційно всі протилежності (гаряче-холодне, вологе-сухе), які, перебуваючи у вічному русі всередині Апейрону, відокремлюються і створюють наш світ з його елементами та речами. Цей процес не одноразовий: світи постійно народжуються з Апейрону і, зрештою, повертаються в нього, гинучи. Це була надзвичайно смілива абстрактна ідея!

Анаксимен: Повітря, що дихає життям

Третій великий мілетієць, Анаксимен, здавалося б, повернувся до більш конкретної відповіді, назвавши Архе повітрям. Можливо, він не зміг прийняти ідею чогось абсолютно невизначеного, як Апейрон. Однак Анаксимен зробив важливий крок уперед: він запропонував конкретний механізм, як з повітря можуть виникати інші речі.

Він використав процеси, які ми сьогодні називаємо конденсацією та розрідженням (або випаровуванням). Коли повітря згущується, воно стає туманом, потім водою, потім землею і камінням. Коли ж воно розріджується, стає вогнем. Таким чином, Анаксимен спробував дати "наукове" пояснення перетворень, показавши, як одна субстанція – повітря – може породжувати все розмаїття світу через цілком фізичні процеси. І, звичайно, для нього це повітря теж було живим, божественним, джерелом дихання і життя для космосу, подібно до того, як душа (яку греки часто асоціювали з диханням) оживляє тіло.

Відлуння Мілету: Чому їхні питання досі важливі?

Хоча сьогодні ми знаємо, що світ складається не з води чи повітря, а з атомів та елементарних частинок, сам дух пошуку мілетійців живе й досі. Їхнє прагнення знайти єдину основу під розмаїттям явищ, знайти порядок у хаосі змін – це те саме прагнення, яке рухає сучасними фізиками у пошуках "теорії всього". Як писав Роберт Кріз про творців сучасної фізики, вони, подібно до перших філософів, "намагалися силою розуму побудувати теорію всього".

Інструменти змінилися, знань стало незрівнянно більше, але фундаментальне питання залишається. Фалес, Анаксимандр, Анаксимен понад два тисячоліття тому розпочали великий інтелектуальний пошук, який триває і в нас. Вони нагадують нам, що здатність дивуватися світові, ставити глибокі питання і шукати на них раціональні відповіді – це одна з найцінніших рис людського розуму. Їхні ідеї – це не просто історичні артефакти, а живе свідчення невпинного прагнення людини зрозуміти себе і Всесвіт.

Література:

1. Ярошовець В. І. (ред.) Історія філософії: Підручник. К.: Вид-во ПАРАПАН, 2002. (Цей український підручник надає огляд історії філософії, включаючи розділи, присвячені досократикам. У ньому розглядаються основні фігури Мілетської школи – Фалес, Анаксимандр, Анаксимен – та їхні ключові ідеї щодо Архе та пояснення світу. Може слугувати базовим джерелом для ознайомлення з темою в українському академічному контексті. Зазвичай, розділи про ранню грецьку філософію знаходяться на початку книги, орієнтовно стор. 45-60).
2. Рассел Б. Історія західної філософії. К.: Основи, 1995. (Класична праця, перекладена українською. Бертран Рассел починає свій виклад саме з Фалеса, підкреслюючи його роль у становленні філософії. У книзі аналізуються погляди мілетійців на природу реальності та їхній перехід від міфологічного до раціонального мислення. Див. Книгу першу, Частину 1, Розділи I-III).
3. Kirk G.S., Raven J.E., Schofield M. The Presocratic Philosophers: A Critical History with a Selection of Texts. 2nd ed. Cambridge: Cambridge University Press, 1983. (Фундаментальне англомовне дослідження досократиків, яке вважається класичним. Містить детальний аналіз першоджерел (фрагментів та свідчень) про мілетійців, їхні космологічні погляди та концепції Архе. Це джерело надає глибокий академічний аналіз і контекст. Розділи II, III та IV присвячені відповідно Фалесу, Анаксимандру та Анаксимену).