Порушені обіцянки: Секс як важлива частина шлюбної угоди

Уявіть собі картину: роки спільного життя, спільні мрії, побут, можливо, діти. Але чогось не вистачає. Тиша. Тиша у спальні, де колись вирувало життя. Ми говоримо про ситуацію, коли один з партнерів, частіше, як показує практика, дружина, в односторонньому порядку вирішує поставити крапку в інтимному житті. Минають місяці, роки, а фізична близькість залишається лише спогадом. Для чоловіка, який опиняється в такій ситуації, це не просто розчарування – це глибока рана, щоденний ляпас по самооцінці. Адже шлюб, за замовчуванням, сприймається як єдиний морально та юридично прийнятний простір для сексуальної реалізації. І коли саме в цьому просторі тебе відкидають, світ може похитнутися.

Емоційний вимір відмови: Більше, ніж просто відсутність сексу

Сексуальна відмова з боку власного партнера – це не те саме, що невдача на сайті знайомств чи в барі. Тут йдеться про людину, якій ти довірив найпотаємніше, з якою будував спільне майбутнє. Це відчуття може бути надзвичайно болючим, дратівливим, воно деморалізує та позбавляє надії. Чоловік починає сумніватися у власній привабливості, мужності, цінності як партнера. Звісно, можна розмірковувати, що й він сам міг би бути більш спокусливим, емоційно відкритим чи провокаційним. І так, іноді секс можна повернути навіть у "мертву спальню", хоча це вимагає часу, зусиль і, на жаль, не завжди гарантує успіх. Адже для танго потрібні двоє, а для сексу – бажання обох.

Але що, якщо бажання одного згасло назавжди, а інший залишається з незадоволеною потребою та відчуттям глибокої несправедливості?

Переосмислення моногамії: Чи завжди зрада – це хтось третій?

Давайте поглянемо на це під дещо незвичним кутом. Що таке обман, або зрада, у контексті будь-якої угоди, будь-якої "гри"? Це свідоме порушення її правил. У моногамних стосунках одне з ключових правил – це ексклюзивність, вірність одному партнеру. Тому поява третьої особи сприймається як беззаперечна зрада.

Але чи обмежується зрада лише цим? Моногамія, "моно" – означає один. Коли ми домовляємося про моногамні стосунки, ми домовляємося про секс з одним партнером. Не з двома, не з трьома, але й не з нулем. Якщо в угоді прописано "один", то і нуль, і два є відхиленням від цієї домовленості. Коли ви берете більше, ніж було узгоджено, ви крадете. А коли ви отримуєте менше, ніж було узгоджено, вас обкрадають.

Тож, чи не є категорична, одностороння відмова від сексу в довготривалих моногамних стосунках такою ж формою порушення угоди, як і зв'язок на стороні? Якщо ваш партнер вирішує за вас обох, що сексу більше не буде, чи не виходить він тим самим з поля моногамних домовленостей? Уявімо, якби дружина почала спати з кимось іншим – суспільство однозначно визнало б, що чоловік більше не перебуває в моногамних стосунках, подобається йому це чи ні. А якщо дружина просто перестає спати зі своїм чоловіком? Чи не опиняється він тоді в ситуації, коли умови його "шлюбного контракту" грубо порушені, і він, по суті, перебуває вже не в моногамних, а в целібатних стосунках, на які він, швидше за все, не підписувався?

Коли одна умова порушена: Чи руйнується вся будівля?

Звісно, людські стосунки – це не чорно-біла картина. Люди роблять помилки, обставини змінюються. Наша культура часто засуджує фізичну зраду як достатню підставу для негайного розриву, навіть якщо йдеться про багаторічний шлюб, спільних дітей та налагоджене життя. Але чи завжди це виправдано? Чи одна помилка, один необережний крок має перекреслити все?

Так само і з відсутністю сексу. Це може бути підставою для розриву, але не обов'язково. Шлюб – це значно більше, ніж просто секс. Це і діти, і спільні ресурси, і підтримка, і спосіб життя, і спільна історія, і емоційний зв'язок. Стосунки багатогранні.

Тут доречно згадати юридичний термін "подільність договору". Він означає, що якщо одна зі сторін порушує якусь частину угоди, решта угоди залишається чинною. Якщо ви на день затримали орендну плату, власник квартири не може негайно виселити вас. Якщо у вас немає гарячої води, ви не можете самовільно почати капітальний ремонт. Порушення стосується конкретного пункту, але не анулює весь договір.

Можливо, саме так варто розглядати й безстатеві шлюби. Пункт про ексклюзивну сексуальність було порушено. Партнер, який відмовляється від сексу, односторонньо змінив правила гри. Чи означає це, що інший партнер, якого позбавили інтимної близькості, має продовжувати суворо дотримуватися пункту про моногамію, який для нього вже не працює? Якщо одна сторона вирішила, що сексу не буде, чи не звільняє це іншу сторону від зобов'язань щодо сексуальної ексклюзивності в рамках цих, вже не зовсім моногамних, стосунків?

Межі терпіння та відповідальність

Звісно, не варто робити поспішних висновків та вживати радикальних заходів, особливо у довготривалих стосунках. Інтерес до сексу може коливатися, на це впливають стреси, втома, стан здоров'я, кризові періоди у стосунках. Тому певна доза терпіння, розуміння та готовність розмовляти й шукати рішення є надзвичайно важливими.

Але всьому є межа. Безмежне терпіння та відсутність будь-якої відповідальності за односторонню зміну "правил гри" навряд чи сприятимуть оздоровленню сексуального життя. Якщо ви чекали, розмовляли, пробували різні варіанти, зверталися по допомогу, а ваш партнер все одно не зацікавлений у відновленні інтимності, то, як би боляче це не звучало, можливо, ваш партнер більше не є вашим моногамним партнером у повному сенсі цього слова. І пункт про моногамію, принаймні в його сексуальному аспекті, виявляється відокремленим від решти "шлюбної угоди".

Такий погляд на проблему безстатевих шлюбів може здатися нетрадиційним. Але, можливо, саме розгляд односторонньої сексуальної відмови як форми порушення фундаментальних домовленостей допоможе зменшити поширеність цієї проблеми. Адже це створює певні природні наслідки для ситуації, які наразі часто ігноруються або замовчуються. Це, безумовно, тема для роздумів, особливо для тих, хто опинився у схожій ситуації.