Свобода волі: Чи справді ми самі обираємо свій шлях?

Це питання, старе як світ, але від того не менш хвилююче. Воно змушує замислитися і сивочолих професорів, і юних мрійників. Адже від відповіді на нього залежить так багато: чи несемо ми відповідальність за свої вчинки, як влаштований наш світ, і що взагалі означає бути собою, бути особистістю?

Що ж таке – бажати? Сила волі за Ніцше

Фрідріх Ніцше, майстер гострих спостережень, бачив у бажанні щось більше, ніж просто хотіння. Для нього бажати – це прагнути влади над чимось, що, як нам здається, має нам підкоритися. Він говорить про свободу волі як про відчуття, коли наша внутрішня команда – "бажаю!" – виконується. І в цей момент той, хто командує, і той, хто виконує, стають одним цілим. Це схоже на мить, коли ти ставиш собі мету і досягаєш її, відчуваючи при цьому глибоке задоволення. Ми ніби самі собі режисери і актори одночасно. Та чи справді це так просто?

Дилема детермінізму: Чи все вже вирішено за нас?

Уявіть собі, що кожна подія у Всесвіті, кожен наш вибір, кожна думка – це лише ланка у величезному ланцюгу причин і наслідків, що тягнеться від самого початку часів. Це і є суть детермінізму. Згідно з цим поглядом, те, що ви читаєте ці рядки саме зараз, було зумовлено задовго до вашого народження. Закони природи та початковий стан Всесвіту, як гігантський годинниковий механізм, визначають все, що відбувається.

Якщо прийняти цю ідею, то поняття свободи вибору стає дуже хитким. Чи можемо ми тоді відповідати за свої дії? Якщо вчинки людини зумовлені, чи винен злочинець у скоєному, чи він просто слідував невідворотному сценарію?

Існує так званий жорсткий детермінізм. Його прихильники категоричні: якщо все визначено, то ні про яку свободу волі не може бути й мови. Наші дії не є по-справжньому вільними, а отже, моральна відповідальність – це лише ілюзія. Звучить досить похмуро, чи не так? Адже це означає, що ми не маємо реального контролю над тим, що робимо.

Лібертаріанство: Віра в справжню свободу

Але не всі погоджуються з таким фатальним поглядом. Є й ті, хто палко відстоює ідею справжньої, абсолютної свободи волі – це лібертаріанці. Вони вірять, що людина – не просто автомат, який реагує на зовнішні подразники. Ми здатні робити справжній, автентичний вибір, непередбачуваний і вільний від жорстких рамок законів природи.

На думку лібертаріанців, ми можемо починати нові ланцюги причин і наслідків, приймати рішення, які не є стовідсотково визначені тим, що було до них. Це дуже приваблива ідея, що дарує відчуття сили та значущості. Багато філософів-екзистенціалістів, наприклад, закликали людей прийняти цю свободу, усвідомити її на кожному кроці свого життя. Однак критики вказують, що такий погляд може ігнорувати вплив на нас цілком реальних речей: нашої біології, хімічних процесів у мозку, фізичних законів.

Пошук компромісу: Компáтибілізм, або "м'який" погляд

Можливо, істина, як це часто буває, десь посередині? Існує філософська позиція, яка намагається примирити детермінізм із можливістю вільного вибору – це компатибілізм (його ще називають м'яким детермінізмом). Його прихильники погоджуються, що наші дії можуть бути зумовлені багатьма факторами: вихованням, генами, обставинами. Але вони вважають, що свобода волі сумісна з цим, якщо людина діє відповідно до своїх бажань, намірів та розуму, без зовнішнього примусу.

Іншими словами, ви вільні, якщо робите те, що хочете робити, навіть якщо саме ваше бажання було сформоване попередніми подіями. Свобода тут – це не відсутність будь-яких причин для ваших дій, а відсутність перешкод, які заважають вам діяти згідно з вашими внутрішніми спонуканнями. Багато психологів схиляються до такого погляду, зауважуючи, що люди почуваються психологічно здоровішими, коли відчувають себе господарями власного життя, автономними.

Звісно, і тут є свої "але". Чи завжди ми бажаємо "правильних" речей? І чи існує те саме, справжнє "я", яке робить вибір, якщо наші бажання та переконання теж чимось сформовані?

Так що ж у підсумку? Кілька думок на прощання

Питання свободи волі – це не просто інтелектуальна головоломка. Воно торкається самих основ нашого буття, нашого розуміння відповідальності, сенсу життя та навіть того, як ми будуємо суспільство.

Можливо, наші сучасні наукові інструменти ще недостатньо точні, щоб передбачити людську поведінку з абсолютною точністю. І, можливо, це на краще, адже світ, де злочинців карають ще до скоєння злочину, як у фантастичних фільмах, навряд чи був би комфортним.

А може, людський вибір справді є настільки вільним, що його ніколи неможливо буде повністю "прорахувати". Хай там як, слова Жана-Поля Сартра здаються тут особливо доречними: "Свобода – це те, що ти робиш з тим, що було зроблено тобі". Це визнання того, що ми не починаємо з чистого аркуша, що є обставини, які ми не обирали. Але водночас це потужний заклик до дії, до усвідомлення того, що в наших силах – обирати свою реакцію, свою позицію, свій шлях у межах того, що нам дано. І в цьому, мабуть, і полягає наша справжня, людська свобода.

Література:

• Сартр, Жан-Поль. Екзистенціалізм – це гуманізм. Київ: Основи, 1993. (Класична праця, де Сартр доступно викладає основні положення екзистенціалізму, зокрема ідею про те, що людина засуджена бути вільною і несе повну відповідальність за свій вибір. Особливо актуальні роздуми про свободу як тягар і як можливість самотворення).
• Ніцше, Фрідріх. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі. Львів: Літопис, 2002. (У цих працях Ніцше досліджує поняття волі, зокрема "волі до влади", та критикує традиційні уявлення про мораль і свободу. Хоча прямої відповіді на питання "чи вільні ми?" він не дає у звичному сенсі, його аналіз бажань і мотивів є важливим для розуміння передумов свободи волі. Розділи про "волю до влади" та критику моралі рабів можуть бути корисними).
• Франкл, Віктор. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. (Хоча це праця з психології, а не суто філософії, Франкл, пройшовши через жахи концтабору, наголошує на "останній людській свободі" – свободі обирати власне ставлення до обставин, навіть найжахливіших. Це потужний приклад осмислення свободи в екстремальних умовах, що перегукується з ідеями компатибілізму та екзистенціалізму, орієнтовно стор. 85-90 (залежно від видання, розділ "Воля до сенсу")).
• Бичко, І. В., Бичко, А. К., Табачковський, В. Г. (Ред.). Філософія: Підручник. Київ: Либідь, 2001. (Типовий український університетський підручник, який містить розділи, присвячені проблемі свободи та необхідності, детермінізму та індетермінізму. Може надати загальний огляд різних філософських позицій. Шукайте розділи, присвячені онтології, антропології або етиці, де розглядається свобода волі).