Психічне здоров'я: Не лише ваша відповідальність, а й вплив світу навколо

Ми часто чуємо, що психічне здоров'я – це справа особиста. Що саме ми, і ніхто інший, відповідаємо за свої тривоги, смуток чи відчуття спустошеності. І частково це правда. Звернення по допомогу до фахівця, зміни у способі життя – безперечно, дієві інструменти у боротьбі з такими станами, як депресія чи тривожність. Та чи не занадто ми спрощуємо, покладаючи всю вагу відповідальності виключно на плечі окремої людини?

Ілюзія "магічної всемогутності" та книжкові полиці самодопомоги

Британський мислитель Марк Фішер влучно назвав поширене уявлення про нашу одноосібну відповідальність за власне життя "магічним волонтерством". Ця ідея, що ми самі собі режисери щастя і нещастя, пронизує безліч книг із самодопомоги, які щороку з'являються на полицях магазинів. Вони закликають нас взяти стовідсоткову відповідальність за свій психічний стан. Однак такий погляд є досить обмеженим. Наше внутрішнє самопочуття залежить не лише від наших рішень, а й від середовища, в якому ми живемо. Психічні розлади – це не просто "поломка" в мозку; вони тісно пов'язані зі світом навколо нас та нашими стосунками з ним.

Коли мозок – це не вся історія: знайомство з феноменологічною психопатологією

Сучасна психіатрія часто розглядає психічні розлади за аналогією з фізичними хворобами: є біологічна причина, яку можна знайти, діагностувати та лікувати. Такий підхід, безумовно, має свої переваги, але він зосереджується переважно на функціях мозку як першопричині. Наприклад, при депресії увага може бути сконцентрована на дисбалансі нейромедіаторів, і лікування спрямоване на їхню нормалізацію за допомогою медикаментів.

Проте, чи може біомедичний підхід пояснити абсолютно все? Адже до лікаря приходить не абстрактний "пошкоджений мозок", а людина, яка страждає, зі своїм унікальним життєвим досвідом. І тут на допомогу приходить феноменологічна психопатологія. Цей напрям розглядає психічні розлади не лише як результат порушень у роботі мозку. Натомість, фокус зміщується на складну взаємодію між мозком, тілом та ширшим середовищем, у яке людина інтегрована. Це значно цілісніший погляд. Як зазначають дослідники, мета феноменологічної психопатології – описати трансформації в досвіді себе, інших та світу, які роблять зрозумілим певний набір симптомів як прояв цілісного досвіду індивіда.

На чому тримається наше психічне "Я"? Мозок, тіло та світ

Філософ Джоел Крюгер (Joel Krueger) зауважує, що наші психологічні здібності реалізуються не тільки мозком, але й тілом, а також через складні взаємодії цих тіл з матеріальним та соціальним оточенням. Щоб по-справжньому зрозуміти нашу психологію, потрібно змістити акцент з вивчення ізольованого мозку на динаміку "мозок-тіло-світ" з усіма її нюансами. Це не означає, що функції мозку не важливі, а радше намагання пояснити, як ці функції підтримуються або, навпаки, пригнічуються факторами, що знаходяться поза ним.

Опори нашого внутрішнього світу: тілесні, соціальні та матеріальні

Розгляньмо детальніше ці "опори", що впливають на наш психічний стан.

Тілесні опори: Наш настрій та емоційний стан нерозривно пов'язані з тілом. Розлади настрою, такі як депресія, часто пояснюються через нейромедіатори. Проте, як вказує філософ Джованна Коломбетті (Giovanna Colombetti), цього недостатньо. Нейромедіатори взаємодіють з рештою тіла: гормональний фон, рівень цукру в крові, стан мікробіому кишківника – все це впливає на наш настрій. Навіть вираз обличчя може формувати наші емоції. Наприклад, люди з паралічем лицьових м'язів часто повідомляють про звуження спектру переживаних емоцій. Отже, пояснювати депресію лише з точки зору мозкових процесів – означає ігнорувати важливі взаємозв’язки між мозком та тілом.

Соціальні опори: Те, як функціонує наш мозок, значною мірою формується взаємодією з іншими людьми – від найближчого кола (сім'я, друзі) до ширшого культурного контексту. Коли ми спілкуємося, вираз обличчя, жести, інтонації співрозмовника безпосередньо впливають на наші фізичні реакції. Це дозволяє глибше зрозуміти такі стани, як аутизм. Справа не лише в тому, що мозок людей з аутизмом нібито "неправильно" обробляє соціальні сигнали. Проблема також у тому, що вони змушені жити у світі, який часто не надає необхідних соціальних опор для комфортної взаємодії, яку мають нейротипові люди.

Матеріальні опори: Функції нашого мозку підтримуються також матеріальними об'єктами, з якими ми взаємодіємо щодня: від телефонів і комп'ютерів до записників і календарів. Деякі з цих речей ми використовуємо цілеспрямовано для регуляції емоцій – чи то чашка кави, чи улюблена книга або фільм. Ці предмети додають стабільності та передбачуваності нашому життю, але можуть стати й джерелом стресу, якщо ламаються або губляться. При деяких психічних розладах, наприклад, шизофренії, ця взаємодія з матеріальним світом може кардинально порушуватися. Речі втрачають свою здатність підтримувати пізнавальні процеси чи регулювати емоції. Світ перестає сприйматися як впорядкована мережа об'єктів зі зрозумілими значеннями, натомість наповнюється відчуттям дивності та незвичності.

Від опису до змін: сила критичного погляду

Феноменологія допомагає нам замислитися над повсякденним досвідом та виявити приховані структури, що лежать в основі нашої психології. Однак просто описати пережитий досвід психічного розладу може бути недостатньо. Важливо також зрозуміти, як історичні та соціальні чинники сформували наш сучасний спосіб мислення про психічне здоров'я, і як ми можемо це змінити. Це завдання для критичної феноменології.

Коли ми зводимо причину депресії, аутизму чи шизофренії виключно до проблем мозку, ми ризикуємо посилити стигматизацію людей, які й так страждають через фактори, що значною мірою від них не залежать. Але якщо поглянути ширше, використовуючи здобутки феноменологічної психопатології та критичний аналіз, стає очевидним: існують різноманітні структури поза мозком, що впливають на ці стани. І що найважливіше – ці структури можна змінювати. Це дає нам можливість створювати світ, де кожна людина почуватиметься прийнятою та захищеною.

Ми всі – істоти, нерозривно пов'язані зі світом та іншими людьми. Ми постійно використовуємо ресурси поза власним мозком, щоб структурувати оточення зручним для себе чином. Навіть предмети, якими ми себе оточуємо, можуть мати глибокий вплив на нашу психологію та психічне самопочуття. Феноменологічна психопатологія дозволяє зробити видимими ці складні взаємозв'язки. Як писав феноменолог Моріс Мерло-Понті, завдання феноменолога – "послабити нитки інтенціональності, що пов'язують нас зі світом, аби зробити їх видимими". І лише зробивши їх видимими, ми зможемо змінити їх на краще, створюючи світ, комфортний для всіх.

Література:

• Fisher, M. (2009). Capitalist Realism: Is There No Alternative? Zero Books. (Книга Марка Фішера, де вводиться поняття "капіталістичного реалізму", яке тісно пов'язане з ідеєю "магічного волонтерства", критикуючи уявлення, що всі соціальні та психологічні проблеми є виключно індивідуальною відповідальністю в умовах неоліберального капіталізму.)
• Fuchs, T. (2018). Ecology of the Brain: The Phenomenology and Biology of the Embodied Mind. Oxford University Press. (Фундаментальна праця Томаса Фукса, яка детально розглядає мозок як орган відношень, інтегрований у тіло та навколишнє середовище, пропонуючи екологічний та енективний підхід до розуміння психіки та психічних розладів, що перегукується з ідеями статті про взаємодію "мозок-тіло-світ".)
• Krueger, J. (2021). Material culture and psychopathology. In M. D’Ambrosio (Ed.), The Cambridge Handbook of Material Culture Studies. Cambridge University Press, pp. 548-567. (Розділ Джоела Крюгера, який безпосередньо досліджує, як матеріальні об'єкти та оточення ("матеріальні опори", згадані в статті) впливають на психічне здоров'я та можуть бути залучені до розвитку або перебігу психічних розладів.)
• Colombetti, G. (2014). The Feeling Body: Affective Science Meets the Enactive Mind. MIT Press. (Книга Джованни Коломбетті, що досліджує тілесну природу емоцій, критикуючи суто когнітивістські та нейроцентричні підходи, та наголошуючи на ролі всього організму у формуванні афективного досвіду, що підтверджує тези статті про "тілесні опори" та вплив стану тіла на настрій.)
• Франчесетті, Дж. (2020). Основи феноменологічно-гештальтистської психопатології: легкий вступ (Наук. ред. та передм. І. Сінгера, О. Фільц; Пер. з італ. О. Бaardi). Видавництво АКУП. (Український переклад книги Джанні Франчесетті, який пропонує доступний вступ до феноменологічного підходу в психопатології з точки зору гештальт-терапії, що робить його цінним ресурсом для розуміння досвіду людини з психічним розладом як цілісного феномену.)