Навіщо слухати поради про побачення, якщо вони все одно не працюють?
Погодьтеся, світ порад щодо стосунків і побачень часто нагадує густий туман. Одні кажуть одне, інші – зовсім протилежне. Читаєш чергову статтю чи слухаєш "експерта", киваєш головою – наче все логічно, все правильно. А потім виходиш у реальне життя, і… нічого не працює. Чому так відбувається? Чому поради, які звучать так переконливо, часто розбиваються об реальність?
Справа в тому, що багато популярних рекомендацій малюють ідеальну картину, якою ми хотіли б бачити стосунки, або якою вони мали б бути з точки зору моралі чи якихось уявлень про справедливість. Але реальний світ знайомств та взаємин живе за своїми, часом не дуже приємними, законами. І чим швидше ми приймемо цю реальність, тим більше шансів на успіх у нас буде.
Гра на двох полях: Психологія та "Цінність"
Здається, навіть найкращі поради часто вгадують лише половину правди. Чому? Бо в основі будь-яких стосунків, хочемо ми того чи ні, лежить простий принцип: кожна людина намагається знайти та втримати партнера, якого вважає для себе найкращим варіантом. Це поняття "найкращого варіанту" залежить від нашого сприйняття цінності іншої людини.
І ось тут ключовий момент: ця цінність має дві складові:
- Психологічна: Те, як ми почуваємося з людиною, наскільки нам комфортно, чи є емоційний зв'язок, довіра, спільні інтереси. Це про душу, характер, спілкування.
- "Економічна" (або ринкова): Те, наскільки людина приваблива в очах інших, її соціальний статус, зовнішність, ресурси, здоров'я. Це те, що робить людину бажаною на умовному "ринку" стосунків.
Проблема більшості порад у тому, що вони фокусуються лише на чомусь одному, ігноруючи інше.
Пастка №1: Коли все зводять до психології
Найчастіше нам кажуть, що всі проблеми в стосунках – у нас в голові або в нашій комунікації. Мовляв, головне – це:
- Залікувати дитячі травми.
- Полюбити себе.
- Розібратися з сімейними сценаріями.
- Позбутися страху близькості.
- Навчитися висловлювати свої почуття.
- Встановити особисті кордони.
- Зрозуміти "мови кохання" партнера.
Все це, безумовно, важливо. Робота над собою, самопізнання, вміння будувати здорову комунікацію – це величезний плюс. Але є одне "але".
Уявіть собі людину – неймовірно стабільну психологічно, емоційно інтелектуальну, з надійним типом прив'язаності, майстра емпатії та компромісів. Здавалося б, ідеальний партнер. Але якщо ця людина зовсім не приваблює потенційних партнерів фізично чи соціально, їй буде об'єктивно важко знайти та втримати стосунки.
Чому? Бо на початковому етапі вибору (і навіть у тривалих стосунках) "економічні" фактори відіграють величезну роль. Чоловіки рідко думають: "Яка в неї стабільна психіка, треба завоювати!", а жінки – "Він такий емоційно доступний, мрія!". Це може звучати цинічно чи несправедливо, але така реальність: привабливість (у широкому сенсі – зовнішність, статус, впевненість) є ключовим фільтром на "ринку" стосунків. Ігнорувати це – означає ігнорувати те, як насправді працює вибір партнера.
Також, поради, зосереджені виключно на парі, ігнорують зовнішній світ. Стосунки не існують у вакуумі. Завжди є конкуренція, завжди є інші потенційні партнери. Якщо ви не можете "виграти" у цій конкуренції (тобто бути кращим варіантом, ніж інші доступні), вас можуть не обрати, або вас можуть покинути заради когось "ціннішого". Навіть найнадійніші стосунки існують у контексті цього ринку.
Пастка №2: Коли все зводять до "ринкової вартості"
Існує й інша крайність, хоча й менш поширена. Це поради, які кажуть, що головне – це:
- Ідеальний індекс маси тіла.
- Дорогий одяг та аксесуари.
- Товстий гаманець.
- Високий соціальний статус.
- Певний зріст чи фігура.
- Вміння "грати" і маніпулювати.
Ця точка зору теж хибна, бо зводить людину до набору зовнішніх характеристик. Так, привабливі люди мають перевагу: їх частіше обирають, їм легше домовлятися про вигідніші умови у стосунках, їм простіше втримувати партнера. Це факт, ігнорувати який – собі дорожче. Кожен може стати трохи привабливішим, і це варто робити.
Але чи гарантує привабливість щастя у стосунках? Зовсім ні. Уявіть багатого красеня-нарциса або розкішну стервозну красуню. З ними може бути неймовірно важко. Їхня токсичність може перекреслити всі їхні "плюси".
Однак, що цікаво: люди все одно будуть намагатися будувати з ними стосунки. І будуть терпіти довше, і докладати більше зусиль, перш ніж здатися. Чому? Бо вони привабливі. Їхня висока "ринкова вартість" змушує інших вірити, що гра варта свічок.
Де ж істина? Баланс – це ключ
Виходить, що ідеальний шлях – це бути і хорошою людиною (психологічний аспект), і привабливим партнером ("економічний" аспект). Легко сказати, але важко зробити. Це потребує величезних зусиль і ресурсів.
Тому часто люди несвідомо роблять вибір:
- Ті, хто сильніший у "доброті" (психологічний аспект), починають знецінювати привабливість: "Це все поверхневе", "Головне – душа".
- Ті, хто сильніший у "привабливості" ("економічний" аспект), починають знецінювати доброту: "Добряками витирають ноги", "Головне – бути бажаним".
Обидва підходи – програшні в довгостроковій перспективі. Щоб мати максимальні шанси на успішні та щасливі стосунки, потрібно розвивати обидві сторони своєї "цінності".
Але якщо вже доводиться обирати, на що зробити ставку спочатку, то, як би цинічно це не звучало, привабливість дає більше переваг на старті. Вона відчиняє двері. Вона дає шанс показати свою "доброту". Якщо вас ніхто не обере, то ваша прекрасна душа так і залишиться неоціненою. Це не означає, що треба бути поганою людиною. Це означає, що ігнорувати важливість того, як вас сприймають інші на "ринку" стосунків – це не реалістично.
Це може бути неприємно усвідомлювати. Можливо, ваш досвід підтверджує це, а можливо, спростовує. Але розуміння цих двох компонентів – психологічного та "ринкового" – може допомогти тверезіше поглянути на світ стосунків і, можливо, знайти свій шлях до того, чого ви насправді прагнете.