Як філософія Жана-Поля Сартра пояснює сенс людського життя

Уявіть собі звичайну виделку. Вона створена з цілком зрозумілою метою – допомагати нам їсти. Те саме стосується поїзда – його призначення перевозити людей та вантажі. У цих предметів є вбудована функція, «сутність», яка визначає, чим вони є. Якщо виделка не наколює їжу, а поїзд постійно запізнюється, ми легко називаємо їх «поганими», бо вони не виконують свого призначення.

Але як щодо нас, людей? Чи маємо ми таку ж заздалегідь визначену «інструкцію з експлуатації», свою сутність? Чи ми народжуємося з чимось принципово іншим?

Народжені без інструкції

Французький філософ Жан-Поль Сартр вважав, що, на відміну від виделок та поїздів, ми приходимо у цей світ без заздалегідь визначеної мети чи сутності. Так, у нас є певні біологічні особливості, ми народжуємося в конкретних обставинах (сім'я, країна, епоха) – це те, що Сартр називав «фактичністю». Але ці обставини не визначають, ким ми маємо бути.

Ключова ідея екзистенціалізму Сартра звучить так: існування передує сутності. Це означає, що спочатку ми просто є, ми існуємо, «кинуті» в цей світ. І лише потім, протягом життя, своїми виборами та діями ми створюємо власну суть, власну ідентичність та мету. Уявіть життя як порожнє полотно. Немає жодних правил, як його заповнювати, жодної гарантованої «правильної» картини. Ми самі обираємо фарби та сюжети.

Свідомість, що творить себе

Чому ж ми так відрізняємося від предметів? Сартр пояснював це через поняття свідомості. Предмети (виделки, поїзди, каміння) існують як «буття-в-собі». Вони просто є такими, якими є, не усвідомлюючи себе, не маючи змоги змінитися чи замислитися над своїм існуванням. Їхня суть фіксована.

Людська ж свідомість – це «буття-для-себе». Вона не є чимось сталим чи наповненим. Вона, за Сартром, є «нічим», порожнечею, яка постійно спрямована на щось зовнішнє і усвідомлює сама себе. Саме ця «порожнеча» дає нам простір для свободи. Ми можемо розмірковувати про себе, про світ, про свої можливості. Ми не є застиглими, ми постійно перебуваємо в процесі становлення, визначаючи себе через те, що робимо. «Людина – це не що інше, як те, що вона робить із себе», – стверджував Сартр.

Тягар свободи та відповідальності

Здавалося б, яка чудова перспектива – абсолютна свобода творити себе! Але тут криється й інший бік медалі. Якщо немає Бога, долі чи вищої сили, яка визначає наш шлях і несе відповідальність, то ця відповідальність лягає повністю на нас самих.

Якщо ми вільні обирати, то ми й відповідальні за наслідки свого вибору. Немає на кого перекласти провину. Кожен наш вчинок, кожне рішення, навіть наша бездіяльність – це наш вибір, який формує не лише наше життя, але й певним чином впливає на інших і на уявлення про те, що означає бути людиною. Ми відповідальні не лише за себе, а й за той образ людства, який створюємо своїми діями. Як казав Сартр, наші вчинки мають значення для всього людства, бо ми показуємо приклад того, що є можливим.

Знаменита фраза Сартра «Пекло – це інші люди» часто розуміється неправильно. Йдеться не про те, що інші люди за своєю природою злі. А про те, що ми не можемо уникнути їхнього погляду, їхніх оцінок та очікувань, які змушують нас бачити себе ніби збоку і постійно усвідомлювати свою відповідальність перед ними.

Спокуса самообману: «Недобросовісність»

Усвідомлення цієї абсолютної свободи та відповідальності може бути нестерпним. Воно лякає. Адже якщо немає готових відповідей і правил, якщо кожен крок – це твій і тільки твій вибір, то як жити? На що спиратися?

Саме тому, за Сартром, люди часто вдаються до «недобросовісності» (або самообману). Це спроба втекти від власної свободи, переконати себе та інших, що вибору насправді немає.

• «Я змушений працювати на цій роботі, бо треба платити за рахунками». Хоча насправді завжди є альтернативи, хай навіть ризиковані чи складні.
• «Я просто виконував накази». Солдат, який чинив злочини, намагається зняти з себе відповідальність, хоча вибір не виконувати наказ у нього був.
• «Так склалися обставини», «Така моя доля», «Всі так роблять».

Жити в «недобросовісності» – означає відмовлятися від своєї сутнісної людської риси – свободи. Це означає дозволяти обставинам, іншим людям чи суспільним нормам визначати твоє життя, перетворюючи себе з вільного «буття-для-себе» на подобу запрограмованого «буття-в-собі». Це неавтентичне існування, яке заважає реалізувати свій потенціал.

Сміливість бути собою

Так, свобода може бути важкою ношею. Відповідальність може лякати. Відсутність готових відповідей може викликати тривогу. Але саме в цій свободі, на думку Сартра, криється велич людини.

Прийняти свою свободу – означає взяти відповідальність за власне життя, за свої цінності, за той сенс, яким ви його наповнюєте. Це означає усвідомити, що ваше життя належить вам, і ніхто – ані Бог, ані суспільство, ані обставини – не може прожити його за вас чи визначити його остаточну суть.

Кожен день, кожен вибір – це мазок на полотні вашого життя. Якою буде ця картина – залежить лише від вас. І хоча це може бути викликом, це також і неймовірна можливість – можливість стати тим, ким ви обираєте бути.

Література:

• Сартр, Ж.-П. (2001). Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології. (Пер. з фр. В. Врублевський та ін.). Київ: Основи. (Фундаментальна праця Сартра, де детально розглядаються поняття «буття-в-собі», «буття-для-себе», свободи, відповідальності та «недобросовісності». Допомагає зрозуміти онтологічні основи його екзистенціалізму, згадані в статті).
• Сартр, Ж.-П. (1997). Екзистенціалізм – це гуманізм. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. (Упор. В. Лях, В. Пазенок). Київ: Ваклер. (Більш доступний виклад основних ідей Сартра, де він пояснює зв'язок між свободою, відповідальністю та людською гідністю, захищаючи екзистенціалізм від звинувачень у песимізмі. Центральна теза «існування передує сутності» тут розкривається найбільш чітко).
• Ярошовець, В. І. (Ред.). (2002). Історія філософії: Підручник. Київ: Знання України. (Загальний підручник з історії філософії, де можна знайти розділи, присвячені екзистенціалізму та творчості Ж.-П. Сартра в контексті філософської думки XX століття, що підтверджує його статус впливового мислителя та ключові аспекти його вчення, згадані в статті).