Як зрозуміти, що баланс "давати-брати" у стосунках порушено?

Чи замислювалися ви коли-небудь, що тримає нас разом у стосунках? Можливо, це кохання, звички, спільні мрії? А що, як я скажу, що в основі будь-яких добровільних зв'язків лежить обмін цінностями? Звучить дещо цинічно, чи не так? Багатьох ця думка може дратувати, адже ми звикли думати про близькість як про щось піднесене, нематеріальне. Ми не хочемо бачити в обіймах коханої людини чи дружній розмові якусь "транзакцію". Але, можливо, саме тому, що ми її не бачимо, наші стосунки і є міцними та щасливими?

Невидимий обмін: ознака здорових стосунків

Уявіть собі: ви щомісяця платите за комунальні послуги. Поки світло горить, вода тече, а інтернет працює – ви майже не згадуєте про ці платежі. Обмін (гроші на послуги) відбувається гладко, майже непомітно. Але варто статися збою – відключили електроенергію – і ви миттєво усвідомлюєте всю "транзакційність" ваших відносин з постачальником. Ви згадуєте про свої обов'язки (оплату) та їхні (надання послуг), і відчуваєте справедливе обурення, якщо баланс порушено.

Схожим чином це працює і в особистих стосунках. Коли ми відчуваємо, що отримуємо від партнера, друга чи члена родини не менше, ніж вкладаємо самі – емоцій, часу, підтримки, турботи – цей обмін стає для нас невидимим. Ми просто насолоджуємося близькістю, любов'ю, дружбою. Ми не ведемо скрупульозних підрахунків "хто кому більше". І це чудово! Адже саме така невидимість транзакції свідчить про те, що стосунки функціонують добре, що обидві сторони задоволені. Ми відчуваємо, що нас цінують, і це дає нам радість та натхнення.

Коли угода стає очевидною: тривожні дзвіночки

Проблеми починаються тоді, коли цей баланс порушується. Коли одна сторона починає відчувати, що віддає значно більше, ніж отримує. Ось тоді транзакційний характер стосунків виходить на поверхню. "Я ж стільки роблю по дому, а ти...", "Я завжди тебе підтримую, а коли мені потрібна допомога...", "Чому я постійно маю нагадувати про важливі для мене речі?" – знайомі думки? Це і є прояви усвідомлення дисбалансу, відчуття несправедливості.

Якби стосунки базувалися виключно на абстрактному "коханні" чи "вібраціях", то не мало б значення, скільки ви вкладаєте і скільки отримуєте. Але наш внутрішній "лічильник" цінностей працює невпинно. І коли ми відчуваємо, що платимо за "послугу", яку не отримуємо належним чином (чи то увага, турбота, повага, чи спільне дозвілля), транзакція стає болісно очевидною. Це сигнал, що щось йде не так, і наша здатність з ентузіазмом перебувати в цих стосунках починає згасати.

Складність людського "бухгалтерського обліку"

Чому ж у людських стосунках цей обмін набагато складніший, ніж з тією ж енергокомпанією? Річ у тім, що "товари", якими ми обмінюємося, рідко бувають чітко визначені та обговорені. Що для одного є безцінним проявом любові, для іншого може бути дрібницею. Цінність емоційної підтримки, спільно проведеного часу, інтимної близькості, почуття безпеки – все це суб'єктивно і може змінюватися з часом для кожної зі сторін.

До того ж, ми схильні дещо переоцінювати власний внесок і недооцінювати те, що отримуємо від іншого. Це природна людська риса, яка, однак, може стати серйозною проблемою, якщо в основі стосунків лежить обмін. Якщо ми постійно відчуваємо, що "недоотримуємо", це неминуче призведе до розчарування.

Мистецтво не рахувати до копійки

Що ж робити? Можливо, один із секретів довготривалих та щасливих стосунків полягає в тому, щоб свідомо не вести занадто скрупульозний "бухгалтерський облік". Люди, які вміють будувати міцні зв'язки, часто не придивляються до кожної "транзакції" під мікроскопом. Вони готові прийняти певні коливання в обміні, довіряючи партнеру і загальному балансу відносин.

Це не означає, що потрібно терпіти відверту експлуатацію чи дисфункціональну динаміку. Але прагнення до абсолютної, математично точної рівності може, навпаки, зробити транзакцію надто видимою і тим самим знизити суб'єктивне задоволення від стосунків. Можливо, варто свідомо трохи "недооцінювати" свої вкладення і трохи "переоцінювати" те, що дає партнер. Бути щедрішим, не чекаючи негайної віддачі за кожну дрібницю.

Звичайно, якщо одна сторона систематично вкладає значно менше, а інша намагається компенсувати цей дефіцит, з часом це все одно призведе до накопичення образ, незадоволення та конфліктів. Адже наші почуття, хоч би як ми цього хотіли, тісно пов'язані зі сприйняттям цінності – того, що ми даємо, і того, що отримуємо.

Зрештою, визнання того, що обмін цінностями є невід'ємною частиною будь-яких стосунків, не применшує їхньої значущості чи краси. Навпаки, це може допомогти нам бути більш усвідомленими, чесними із собою та партнерами, і будувати зв'язки на основі взаємної поваги та справжньої, а не уявної, цінності один для одного. Адже коли обмін справедливий і приносить радість обом, він стає тим невидимим фундаментом, на якому розквітає справжня близькість.