Резистентність як захист: Коли опір змінам приховує глибинні страхи

Чи траплялося вам колись відчувати, ніби ви або хтось із ваших близьких вперлися в невидиму, але надзвичайно міцну стіну? Таку, що не дає зрушити з місця, змінити думку чи звичку, хоч би як того вимагала ситуація? Це відчуття, коли будь-які аргументи, будь-які спроби щось змінити розбиваються об щось тверде й непохитне всередині. Психологи називають це по-різному, але суть одна – це крайня форма внутрішнього опору, негнучкість, яка робить зміни практично неможливими.

Що таке ця «резистентність» на практиці?

Уявімо собі кілька ситуацій. Наприклад, людина може мати залізобетонні політичні чи релігійні переконання. Жодні факти, жодні дискусії не здатні похитнути її впевненість. Вона просто відмовляється розглядати інші точки зору. Або інший приклад: людина хронічно не дотримується обіцянок. Вона може усвідомлювати проблему, страждати від наслідків, але все одно, раз у раз, підводить інших і себе. Це може стосуватися і глобальних рішень: скажімо, хтось вирішив емігрувати, і хоч би які вагомі аргументи проти не з'являлися, хоч би які труднощі не виникали – рішення залишається незмінним, ніби висіченим у камені. В усіх цих випадках ми бачимо одне: людина ніби зачинена у власній позиції, і ключ до змін загублений.

Захисний щит, що приховує біль

Але що, якщо ця негнучкість, ця «резистентність» – не просто риса характеру чи впертість? Що, якщо це своєрідний щит, за яким ховається щось значно глибше і болючіше? Часто за такою непохитною позицією лежить глибокий, іноді неусвідомлений біль та пов'язаний з ним страх. Людина, свідомо чи ні, вірить, що саме ця негнучкість захищає її від чогось жахливого, від повторення травматичного досвіду.

Парадоксально, але саме той біль і ті страхи, від яких людина так старанно захищається своєю «резистентністю», і потребують найбільшої уваги та зцілення. Це як намагатися сховати рану під товстим шаром одягу, сподіваючись, що вона сама загоїться, замість того, щоб обробити її та дати доступ повітрю.

Приклади з життя: біль за маскою негнучкості

Давайте розглянемо, який саме біль може ховатися за деякими проявами такої «резистентності».

• Невміння дотримуватися слова: Можливо, колись давно людина вклала всю себе, всю свою енергію та довіру в стосунки чи справу, повністю віддалася комусь або чомусь, а в результаті зазнала нищівного удару, зради чи глибокого розчарування. І тепер підсвідомий страх знову пережити цей «пекельний» досвід змушує її уникати будь-яких справжніх зобов'язань. Недотримання слова стає захистом від потенційного болю, який, як їй здається, неминуче настане, якщо вона справді «вкладеться».
• Неможливість схуднути, попри всі зусилля: За цим може стояти досвід постійного порушення особистих кордонів, коли будь-яка спроба їх встановити наражалася на агресію чи ігнорування. Можливо, людина ніколи не відчувала себе в безпеці, завжди була «на видноті», вразлива. І тоді зайва вага стає несвідомим способом «сховатися», ізолювати себе, створити фізичний бар'єр між собою та потенційно ворожим світом.
• Категоричні політичні погляди (наприклад, вимога депортувати всіх іммігрантів): За такою жорсткою позицією може ховатися глибокий біль від відчуття несправедливості, від нестачі ресурсів. Можливо, людина або її близькі стикалися з труднощами в отриманні медичної допомоги чи інших життєво важливих послуг, і цей страх – не отримати необхідне через «перевантаженість системи» – трансформується в агресію до тих, кого вона вважає причиною своїх проблем.

Це лише кілька прикладів. У кожному конкретному випадку за зовнішньою негнучкістю можуть стояти свої, унікальні переживання та страхи.

Ключ до змін: поглянути болю в очі

Отже, якщо ми стикаємося з такою «резистентністю» в собі чи в іншій людині, головне завдання – спробувати знайти той самий прихований біль та страх, якого людина так відчайдушно уникає. Це не означає «копирсатися» в душі проти її волі. Це означає створити атмосферу безпеки та довіри, де цей біль зможе бути побаченим, почутим, відчутим і, головне, зрозумілим без осуду.

Коли травматичний досвід, що лежить в основі негнучкої поведінки, визнається, коли людина отримує співчуття та розуміння, починається процес зцілення. Наприклад, якщо людина, травмована досвідом контролю з боку іншого після повної довіри, постійно порушує обіцянки, то важливо не просто засуджувати її за безвідповідальність. Важливо допомогти їй усвідомити зв'язок між минулою травмою та теперішньою поведінкою. А потім – спільно шукати нові, здоровіші та ефективніші способи захищати свої інтереси та відчувати себе в безпеці, не вдаючись до саморуйнівних патернів.

Це можуть бути нові стратегії встановлення кордонів, вміння розпізнавати маніпуляції, розвиток навичок асертивної поведінки. Коли людина знаходить інші, конструктивні способи впоратися зі своїм болем та страхами, потреба в жорсткому «щиті» негнучкості поступово зникає.

Від неможливого до можливого

Коли ми з любов'ю та розумінням ставимося до того болю і страху, що ховаються за «стіною» резистентності, відбувається дивовижна трансформація. Те, що здавалося важким, стає легшим. Те, що було нерухомим і застиглим, починає рухатися. Те, що так відчайдушно потребувало турботи та уваги, нарешті їх отримує. І тоді те, що здавалося абсолютно неможливим – зміна, гнучкість, розвиток – стає реальністю. Це шлях не завжди простий, але він веде до більшої внутрішньої свободи та гармонії.

Література:

• Франкл, В. (2017). Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля. (Хоча книга ширша за тематикою, вона глибоко досліджує людську стійкість, вибір позиції та пошук сенсу навіть у найважчих обставинах, що перегукується з ідеєю подолання внутрішніх "стін" через усвідомлення глибинних потреб та цінностей.)
• Ялом, И. (2008). Экзистенциальная психотерапия. Москва: Класс. (Фундаментальна праця, що розглядає такі універсальні людські тривоги, як страх смерті, свободи, ізоляції та безсенсовності. Розуміння цих екзистенційних данностей може допомогти побачити, які глибинні страхи можуть лежати в основі психологічної ригідності та опору змінам. Див. зокрема розділи про свободу та відповідальність.)
• Максименко, С. Д. (2006). Генеза існування особистості. Київ: Видавництво ТОВ "КММ". (Український підручник з психології особистості, який розглядає розвиток, структуру та динаміку особистості, включаючи механізми адаптації та психологічного захисту. Може бути корисним для загального розуміння психологічних процесів, що лежать в основі ригідності та можливостей її подолання. Зокрема, розділи, що стосуються мотиваційної сфери та саморегуляції.)