Сліпий оптимізм: Коли віра в краще заважає бачити реальність і досягати цілей

Ми часто чуємо, що оптимізм – це мало не чарівний ключ, який відчиняє всі двері до успіху та щастя. Нас закликають дивитися на світ крізь рожеві окуляри, вірити в краще і зосереджуватися на позитиві. І справді, оптимістичний погляд на життя має чимало переваг: він допомагає легше переживати стреси, зміцнює здоров'я та додає наполегливості на шляху до мрії. Та чи все так однозначно? Чи може статися так, що саме нестримний оптимізм, замість того, щоб окрилювати, підступно тягне нас на дно? Давайте спробуємо розібратися, де проходить та тонка межа, за якою життєрадісність перетворюється на самообман, і як не зійти з цієї слизької стежки просто у прірву розчарувань.

Коли сонце сліпить: зворотний бік оптимізму

Оптимізм – це, по суті, наш внутрішній настрій, віра в те, що все складеться якнайкраще. Це очікування, що хороші речі траплятимуться, а неприємності – це лише тимчасові труднощі, з яких можна винести цінний урок. І це чудово! Така позиція справді пов'язана з меншим рівнем стресу, кращим фізичним самопочуттям та більшою завзятістю у досягненні цілей. Але що відбувається, коли цей оптимізм стає надмірним і відірваним від реальності?

1. Пастка токсичної позитивності

Уявіть собі людину, яка настільки відчайдушно тримається за позитив, ніби це рятувальний круг посеред бурхливого моря реальності. Це і є токсична позитивність – використання позитиву як щита від будь-яких негативних емоцій. Це спроба заперечити, придушити, відкинути все, що викликає дискомфорт. Навіть на підсвідомому рівні така людина боїться зіткнутися з негативними аспектами життя, вважаючи, що не впорається з ними. Це як свідоме заперечення, крайня форма уникнення. І хоча на позір це може видаватися силою, насправді токсична позитивність руйнує зсередини, гарантуючи негативний результат, який стає очевидним, коли вже занадто пізно щось змінювати.

2. Сліпота до реальних проблем

Щоб досягти успіху, безперечно, потрібно вірити у свої сили та можливість позитивного результату. Потрібно вміти долати виклики і не опускати руки. Але успіх – це не про те, щоб заплющувати очі на негаразди, бездумно рухаючись уперед. Навпаки, справжній успіх вимагає вміння дивитися правді у вічі, навіть якщо ця правда неприємна. Потрібно бачити та приймати негативні реалії, бути до них чутливим і вміти швидко коригувати свої дії. Якщо ж оптимізм змушує вас ігнорувати тривожні дзвіночки, ви просто не зробите необхідних змін, і мрія про успіх так і залишиться мрією.

3. Поспішні рішення без розуміння суті

Чи помічали ви, як деякі оптимісти не люблять заглиблюватися в проблеми? Їм неприємно розбирати ситуацію на деталі, аналізувати причини, адже це викликає емоційний дискомфорт. Вони воліють одразу перейти до пошуку рішення. Але проблема в тому, що рішення, знайдене без глибокого розуміння всієї картини, навряд чи буде ефективним. Воно може виявитися поверхневим, неадекватним і лише підкреслить, що ви не зрозуміли суть справи. А це, звісно, не найкращим чином позначиться на вашій репутації та результатах.

4. Ілюзія невразливості

Безмежна віра у власну удачу та невразливість – ще одна небезпечна стежина, якою може повести надмірний оптимізм. Коли ми не бачимо своїх слабких сторін та потенційних ризиків, ми схильні приймати неправильні рішення. Успіх вимагає реалістичної оцінки як своїх сильних якостей, так і вразливих місць. Запитайте будь-якого підприємця, який через надмірну самовпевненість не врахував можливі форс-мажори і втратив усе. Щоб досягти успіху, потрібно визнавати свою вразливість.

5. Втрата довіри – до себе та інших

Коли оптимізм змушує ігнорувати негативні емоції, неприємний досвід, критику та суворі реалії, ви починаєте втрачати довіру. Насамперед – довіру до себе. Адже як можна довіряти собі, якщо ви настільки зосереджені на позитиві, що втрачаєте зв'язок з реальністю, ведете себе та інших хибним шляхом? Як можна довіряти собі, заперечуючи та придушуючи частину себе – свої "негативні" думки, емоції, особистісні істини?

По-друге, ви втрачаєте довіру оточення. Успіх рідко приходить до одинаків. Нам потрібні партнери, колеги, друзі, родина – люди, які підтримують та допомагають. Але якщо ваш оптимізм призводить до постійних проблем, якщо ви даєте порожні обіцянки, люди перестають вам вірити. Вони починають дбати про власні інтереси, а не про спільну справу. Без цієї важливої підтримки ваші шанси на успіх значно зменшуються.

6. Гальмо для розвитку та критичного мислення

Саме визнання та дослідження негативних аспектів дає нам усвідомлення та розуміння, необхідні для вирішення проблем, визначення цілей, прийняття правильних рішень та особистісного зростання. Кожна велика історія успіху – це історія про те, як хтось зіткнувся з серйозними труднощами і, замість того, щоб піддатися сліпому оптимізму, зустрів виклик віч-на-віч і знайшов спосіб змінити ситуацію.

Оптимізм, особливо в його крайніх проявах, може заважати критичному мисленню. Критичне мислення – це здатність аналізувати інформацію, ставити питання, оцінювати докази, розпізнавати приховані проблеми та приймати обґрунтовані рішення. Цього неможливо зробити, дивлячись на світ крізь рожеві окуляри позитивного упередження. Таке упередження затуманює здоровий глузд і підриває ваші шанси на успіх.

7. Недооцінка ризиків

Надмірно оптимістичні люди схильні мінімізувати потенційні ризики та недооцінювати ймовірність негативного розвитку подій. Вони переоцінюють шанси на успіх і, як наслідок, не вживають належних заходів для зменшення ризиків. Це може призвести до імпульсивних рішень та, зрештою, до серйозних проблем або навіть повного провалу. Згадаймо хоча б фінансову кризу 2008 року, частково спричинену саме таким надмірним, необґрунтованим оптимізмом у певних сферах.

Історія Тараса: коли оптимізм завів у глухий кут

Щоб краще зрозуміти, як це працює, дозвольте розповісти історію Тараса. З дитинства він бачив приклад успішного, але деспотичного батька, який мав проблеми з алкоголем. Мати Тараса намагалася впоратися з сімейними проблемами за допомогою своєрідного позитивного заперечення: виправдовувала чоловіка, намагалася бачити все кращим, ніж було насправді, а коли траплялися погані події – фокусувалася на чомусь іншому, приємному. Вона не терпіла жодного негативу, і коли Тарас засмучувався, не визнавала його почуттів, протиставляючи їм позитивні установки: "Не будь тим, хто бачить склянку наполовину порожньою", "Дивись на сонце, і не побачиш тіні". З часом Тарас перейняв цей механізм адаптації.

Минуло багато років. Тарас став бізнес-партнером у молодій компанії з виробництва та продажу булочок. Як самопроголошений непохитний оптиміст, він пообіцяв партнеру, що за два роки вони подвоять зарплати, а протягом першого року укладуть щонайменше 50 контрактів, адже він мав багато знайомих у кав'ярнях. Він також запевнив, що є експертом у наймі та управлінні командою.

На ділі оптимістичні прогнози Тараса не справдилися. Ситуація лише погіршувалася. Наприклад, він уклав контракт із транспортною компанією для доставки продукції. Невдовзі почали надходити скарги від кав'ярень – булочки псувалися під час перевезення, доставлялися теплими. Це призвело до величезних фінансових збитків. Співробітники почали висловлювати занепокоєння щодо процесу доставки. Тарас, відчувши дискомфорт від негативу, просто зателефонував власнику транспортної компанії, який запевнив його, що все гаразд. Бажаючи уникнути конфлікту, Тарас повірив цим запевненням, заспокоїв співробітників та запропонував власникам магазинів безкоштовну продукцію як компенсацію. Він вірив, що все налагодиться. Мало того, він підписав з цією транспортною компанією річний контракт. Продукція продовжувала псуватися, і 34 магазини розірвали угоди. Тарасу довелося взяти великий кредит, загнавши себе та партнера у борги.

Він також створив токсичну робочу атмосферу. Не терпів негативу, вважаючи його ознакою невдахи. Співробітники не могли бути з ним чесними, не вірили, що він вчинить правильно. Від них очікували оптимізму за будь-яких обставин, навіть коли справи йшли погано. Це призводило до вигорання, ігнорування проблем та звільнень. Людей підвищували на посади, з якими вони не могли впоратися. Конфлікти наростали. Коли співробітники намагалися донести свої проблеми, Тарас вказував на "позитивні" речі, які він нібито зробив для бізнесу.

Тарас мріяв, щоб їхні булочки продавалися в кожному супермаркеті країни. Але він не знав, що його бізнес-партнер втомився від шкоди, завданої сліпим оптимізмом та токсичною позитивністю, і вже розглядав варіанти викупу частки Тараса або продажу своєї. Партнер відвідував конференції, де говорили про важливість оптимізму, але на практиці бачив, як компанія тоне саме через "оптимізм" Тараса.

Як знайти золоту середину? Кілька питань для роздумів

Історія Тараса – це яскравий приклад того, як добрі наміри, підживлені нездоровим оптимізмом, можуть призвести до катастрофи. Щоб ваш оптимізм був корисним, а не шкідливим, варто час від часу ставити собі кілька запитань:

• Чи було щось, чого я намагалася уникнути своєю позитивністю? Що саме?
• Якби я знала, що не варто бути оптимістичною у цій конкретній ситуації, що б я робила інакше?
• Чи є якась інформація, яку я пропускаю або ігнорую через свій оптимізм?
• Чи є щось негативне, про що говорять люди навколо мене, до чого я не ставлюся серйозно?
• Якби я не могла бути оптимісткою, чого б я найбільше боялася в цій ситуації?

Сила реалізму: бачити світ таким, яким він є

Найуспішніші люди – це, як правило, реалісти. Вони бачать реальність такою, якою вона є – з усіма її можливостями та викликами, позитивними та негативними аспектами. Вони здатні одночасно мати оптимістичний погляд на майбутнє і дуже реалістичну оцінку сьогодення. Реалісти цінують навіть песимістичний погляд, адже він допомагає виявити недоліки, потенційні проблеми та перешкоди, які необхідно подолати.

Амбітні цілі спонукають нас рухатися вперед, але саме реалістичний погляд дозволяє нам пройти цей шлях до кінця. Оптимізм – це потужний інструмент, але ним потрібно користуватися правильно. Щоб приймати зважені рішення, потрібно дивитися і на світлу, і на темну сторону, аналізувати інформацію, яку несе кожна з них. Лише так можна знайти справжній, а не ілюзорний шлях до успіху.

Література:

• Seligman, M. E. P. (2006). Learned Optimism: How to Change Your Mind and Your Life. Vintage. (Перевидання класичної праці Мартіна Селігмана, засновника позитивної психології. Книга детально розглядає концепцію "набутого оптимізму", але водночас підкреслює важливість реалістичної оцінки ситуації. Допомагає зрозуміти основи здорового оптимізму та відрізнити його від сліпої віри, що є важливим для контексту статті.)