Відпочинок – не розкіш, а життєва необхідність для кожного
Пастка "продуктивності"
У наш час відпочинок перетворився на своєрідний товар. Яка іронія: те, що за своєю суттю має бути відсутністю будь-яких понять та вимог, стало ще одним матеріальним активом, який нібито не належить нам по праву. Лише подумайте: взяти кілька годин чи днів для себе може стати приводом для косих поглядів на роботі, а то й для догани. Натомість "відпустка" – це щось, що ретельно планується, вписується в календар, узгоджується. І коли ми діємо в цих штучно створених рамках, у свідомості починає формуватися хибне, але надзвичайно стійке уявлення: "Всі навколо працюють важче за тебе, швидше за тебе, розумніше за тебе. Вони досягнуть бажаного раніше, ніж ти. Тож краще відчувай провину та власну нікчемність, якщо наважишся взяти паузу". Відпустка, мовляв, – це для тих, хто її "заслужив" невпинною працею.
Ілюзія невпинного руху
Сучасні технології надали нам дивовижну, але й підступну можливість: наше робоче життя тепер буквально прив'язане до нашого обличчя – у смартфоні, який завжди з нами, на годиннику, що невпинно відстежує активність, на робочому столі комп'ютера, що вабить новими завданнями. Якщо приготування їжі, прибирання, прогулянка чи прослуховування музики не приносять фінансової винагороди чи не просувають нас у цій уявній "грі життя", то навіщо взагалі про це думати? Чи не так?
Однак ця чітка межа, яку суспільство намагається провести між роботою та відпочинком, насправді є ілюзією. Ілюзією, яку нам нав'язують ті, хто чогось від нас хоче: більше продуктивності, більше споживання, більше відповідності певним стандартам.
Повернення до себе: віднайти природний ритм
Подібно до тих качок, що інстинктивно тягнуться до сонячних плям і проводять у них стільки часу, скільки їм потрібно, наша свідомість, наше єство постійно коливається між станами виклику і перепочинку, напруги і розслаблення. Це природний ритм. Щоб глибше це пояснити, згадаю одну думку, що перегукується зі східною мудрістю, зокрема з тим, що можна знайти у вступних частинах до "Тибетської книги мертвих", де Далай-лама говорить про взаємозв'язок усього сущого. Хоча ми можемо говорити про вчорашню погоду і сьогоднішню як про різні явища, сьогоднішня погода нерозривно пов'язана з погодними умовами вчорашнього дня, навіть на фізичному рівні. Так само і з нашим фізичним та психічним здоров'ям: події минулого впливають на сьогодення, а події сьогодення – на майбутнє. Неможливо постійно перебувати в стані напруги без наслідків.
Людина чи машина? Вибір за нами
Бути людиною – це відчувати найширший спектр емоцій та станів, взаємодіяти зі світом у всій його повноті, маючи при цьому свої обов'язки та цілі. Натомість бути машиною – це мати єдину, чітко визначену мету, яку тобі поставив хтось або щось інше, і функціонувати виключно для її досягнення. Коли ти сидиш у парку з філіжанкою кави, коли ти, можливо, запізнюєшся кудись, коли ти відчуваєш, що мав би їсти, але не можеш, бо "завалений" роботою – зупинись на мить.
Час, який належить тобі
Зрозумій: ти не витрачаєш час даремно. Ти використовуєш час, який завжди був призначений для тебе. Час для споглядання, для відновлення, для простого "буття". Цей час не менш важливий, ніж час, присвячений роботі чи досягненням. Бо саме в ці моменти ми по-справжньому живемо, а не просто функціонуємо. І цей вибір – жити чи функціонувати – завжди залишається за нами.
Література:
- Далай-лама та Говард К. Катлер. Мистецтво щастя. Посібник для життя. (Книга досліджує шляхи досягнення внутрішнього спокою та щастя в сучасному світі, наголошуючи на важливості співчуття, усвідомленості та управління негативними емоціями, що перегукується з ідеєю статті про цінність внутрішнього стану та відпочинку).
- Byung-Chul Han. The Burnout Society (в українському перекладі відома як Суспільство втоми). (Німецько-корейський філософ аналізує, як сучасне суспільство, орієнтоване на досягнення та продуктивність, призводить до емоційного вигорання. Це безпосередньо стосується теми статті про тиск продуктивності та перетворення відпочинку на товар).