Чому стара модель боротьби з наркоманією часто зазнає невдачі

Перше, що спадає на думку, коли мова заходить про лікування алкоголізму чи наркоманії, – це політика повної відмови. Звучить логічно, чи не так? Держава забороняє, і проблема ніби має зникнути. Але давайте згадаємо історію, наприклад, «сухий закон» у США. Чи перестали люди тоді пити? Аж ніяк, весь бізнес пішов у підпілля так само як і бізнес з наркотиками в наш час. Це лише підкреслює одну просту істину: у суспільстві завжди буде частина людей, яких тягнутиме до речовин, що змінюють свідомість, подобається нам це чи ні.

Іноді варто замислитися, а чому так відбувається? Чому людина тягнеться до голки чи пляшки? Лікар Ґабор Мате, досліджуючи проблему наркоманії у Ванкувері, де ця біда стоїть особливо гостро, спілкувався з людьми, залежними від метамфетаміну та героїну. Він питав їх про емоції, про те, що змушує їх вживати. І відповіді вражали: хтось казав, що під дією наркотику відчуває, ніби його вперше обіймає мати, хтось – ніби нарешті закохався, хтось – ніби відчув зв'язок зі світом. Ми часто маємо таке жахливе, стереотипне уявлення про наркозалежних, що забуваємо: вони шукають у речовинах полегшення, задоволення, спосіб заповнити якусь внутрішню порожнечу. І проста заборона, вимога «тримайся», цієї порожнечі не заповнить. Вона просто виштовхує цих людей на узбіччя життя.

Зменшення шкоди: спроба зрозуміти, а не засудити

Концепція зменшення шкоди спочатку з'явилася в психотерапії. Вона була розрахована на людей, які з тих чи інших причин не могли досягти повної відмови від вживання речовин. Головна мета тут – не просто змусити людину «зав'язати», а зрозуміти, що відбувається в її житті. Тому часто терапевтичні сесії присвячені не стільки наркотикам, скільки соціальним проблемам, конфліктам у родині, труднощам у стосунках, психічному здоров'ю. Дуже швидко стає зрозуміло, що наркотики – це лише верхівка айсберга, симптом глибших проблем, спроба якось із ними впоратися.

Підхід, що лежить в основі зменшення шкоди, полягає в тому, щоб допомогти людям налагодити свої стосунки з психоактивними речовинами, зробити їх менш руйнівними. Є надія, що, зосередившись на вирішенні глибинних соціальних, політичних та міжособистісних проблем, можна досягти значно кращих результатів. Це, погодьтеся, більш реалістичний і прагматичний шлях, ніж просто казати: «Припини, кинь це».

Інший погляд: відповідальне вживання?

Цікаво, що існують і більш радикальні погляди. Наприклад, Карл Харт, нейробіолог з Колумбійського університету, у своїх роботах розмірковує про те, що трактування залежності виключно як хвороби мозку може призвести до зайвої патологізації. Доктор Харт, до речі, не приховував, що сам мав досвід вживання героїну, принаймні станом на 2021 рік. Він виступає за ідею відповідального вживання психоактивних речовин, наголошуючи, що це зовсім не те саме, що патологічна залежність, яка руйнує життя. Це, звісно, тема для окремої дискусії, але вона змушує задуматися про різноманітність підходів та поглядів на проблему.

Можливо, мої думки дещо плутані, але це лише невеликий екскурс у тему зменшення шкоди. Сподіваюся, це дало хоч якесь уявлення про те, що це не просто про наркотики, а про людей, про співчуття і про пошук більш гуманних шляхів допомоги.

Література:

• Мате, Габор. У царстві голодних привидів: близькі контакти із залежністю. Київ: Yakaboo Publishing, 2021. (Книга досліджує коріння залежностей, спираючись на наукові дослідження та особистий досвід автора як лікаря. Розглядає травму та емоційний біль як ключові фактори розвитку залежності, що перегукується з ідеями статті про заповнення порожнечі).
• Hart, Carl L. Drug Use for Grown-Ups: Chasing Liberty in the Land of Fear. New York: Penguin Press, 2021. (Книга професора нейронаук Карла Харта, в якій він аргументує за декриміналізацію наркотиків та право дорослих на відповідальне вживання, розрізняючи його із залежністю. Це підтверджує згаданий у статті погляд автора на патологізацію залежності).
• Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Управління ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН). Міжнародні стандарти профілактики вживання наркотиків. Друге оновлене видання, 2018. (Хоча це не єдиний документ, ВООЗ та УНЗ ООН регулярно публікують керівництва та стандарти, що включають принципи зменшення шкоди як частину комплексної відповіді на проблеми, пов'язані з наркотиками. Ці документи обґрунтовують ефективність підходів, спрямованих не лише на повну відмову).