Токсична позитивність: Коли посмішка приховує біль, а не лікує його
Останні роки добряче нас усіх пошарпали, правда? Здається, що світ навколо став складнішим, тривожнішим, і кожен з нас шукає, за що б ухопитися, щоб не потонути в цьому вирі негативу. І тут на сцену виходить позитивне мислення. Звучить чудово, чи не так? Хто ж не хоче бачити склянку наполовину повною і вірити, що все буде гаразд? Але що, як я скажу вам, що іноді цей самий позитив, доведений до крайності, може стати справжньою проблемою? Давайте розберемося, що таке токсична позитивність, чому вона небезпечна і як знайти здорову альтернативу.
Коли посмішка стає маскою
Справжній позитивний настрій – це чудово. Це вміння помічати хороше, не втрачати надії, шукати конструктивні рішення. Це як сонячний промінь у похмурий день. Але уявіть, що цей промінь намагаються увімкнути на повну потужність 24/7, засліплюючи все навколо, включно з цілком реальними проблемами. Ось тут ми й підходимо до токсичної позитивності.
Це трапляється, коли людина використовує позитив як щит, як спосіб втекти від неприємних думок, емоцій, від самої реальності. "Все на краще!", "Не сумуй, могло бути й гірше!", "Просто посміхнись і все минеться!" – знайомі фрази? Іноді вони доречні, але часто за ними ховається несвідоме бажання не стикатися з болем – ані своїм, ані чужим.
Чому ми так робимо? Бо часто почуваємося безсилими перед обставинами. Коли здається, що змінити ситуацію неможливо, найпростішим виходом видається змінити своє ставлення до неї – просто "вимкнути" негатив. Це особливо характерно, коли стресові фактори тиснуть звідусіль, як це відбувається в нашому сучасному суспільстві. І тут деякі "гуру" та інфлюенсери підливають масла у вогонь, обіцяючи, що достатньо лише "правильно" думати, візуалізувати успіх, і всесвіт піднесе бажане на тарілочці. Навіть з'явився такий рух серед молоді – "дулу", від слова "delusional" (маячня), мовляв, будь "позитивно delusional", і все буде. Звучить спокусливо, але це не так просто.
Чому "тільки хороші вібрації" можуть нашкодити?
Гаразд, скажете ви, ну і що тут такого? Хіба прагнення до позитиву – це погано? Не зовсім, але токсична його форма має кілька серйозних мінусів.
- Спотворення реальності та універсальних істин.
Прихильники ідеї "думай позитивно, і все буде добре" часто надто спрощують те, як влаштований світ і наша психіка. Вони зводять все до свідомих думок. Але ж ми – це набагато більше. Наприклад, наша генетика. Вона несе пам'ять предків, їхні травми. Припустимо, ваші пращури пережили страшні події, втратили близьких. Цей досвід може передаватися з покоління в покоління, проявляючись у тривожності, страхах, навіть якщо ви свідомо налаштовуєте себе на абсолютне здоров'я та щастя. Просто "думати позитивно" не перекреслить глибоко вкорінені патерни, особливо якщо не працювати з підсвідомістю, з тим, що називають "тінню".
Або візьмемо закон причини і наслідку. Кожне наше рішення має наслідки, як позитивні, так і негативні. Вирішили стати професійним спортсменом, наприклад, Олександром, який мріє про серфінг. Це круто! Але є й ризики: травми, холод, тиск змагань. Сказати Олександрові, який тремтить від холоду після тренування в крижаній воді, що він замерз, бо "недостатньо позитивно уявляв себе в теплі" – це просто абсурд. - Втеча, що виснажує.
Токсична позитивність – це постійна боротьба з негативними думками та емоціями. Це як намагатися втримати під водою великий надувний м'яч – він все одно вирветься, і то з більшою силою. Це забирає величезну кількість енергії, яку можна було б спрямувати на реальне вирішення проблем. І коли ця стратегія врешті-решт дає збій (а вона дасть), реальність вдарить набагато сильніше, ніж якби ви зустрілися з нею віч-на-віч одразу. - Пастка заперечення: руйнівна сила.
Заперечення – це відмова бачити правду, якщо вона неприємна. Це як той пілот з аналогії, що заклеює скотчем лампочку, яка сигналізує про несправність літака. Здається, проблеми немає, але катастрофа неминуча. Людина, що вдається до токсичної позитивності, часто ігнорує реальні проблеми, замість того, щоб шукати шляхи їх вирішення, враховуючи всі аспекти ситуації. - Руйнація стосунків.
Уявіть, що ваша близька людина, скажімо, Марія, ділиться з вами своїм болем, страхами, а ви у відповідь: "Та не переймайся, все буде добре, думай про хороше!" Марія не почувається побаченою, почутою, зрозумілою. Вона залишається самотньою у своєму болі. Ви, можливо, несвідомо, транслюєте їй: "Мені занадто важко витримувати твою реальність, тому я просто проігнорую її, щоб мені було комфортно". Це підриває довіру – основу будь-яких здорових стосунків. Люди можуть фізично бути поруч, але жити в абсолютно різних світах. - Блокування щирого спілкування.
Коли людина панічно боїться будь-якого негативу, з нею стає неможливо говорити відверто. Будь-яка критика, зауваження, та навіть просто інша точка зору, що не вписується в "позитивну картину світу", сприймається вороже. Немає простору для чесності та справжнього діалогу. - Почуття провини та сорому.
Токсична позитивність тисне: "Ти ПОВИНЕН почуватися добре, незважаючи ні на що". І якщо ти не можеш знайти в собі сили для посмішки перед обличчям трагедії чи серйозних труднощів, починаєш відчувати, що з тобою щось не так. Це лише посилює біль і позбавляє справжньої підтримки. - Ескалація негативу в оточуючих.
Як не дивно, надмірна позитивність однієї людини може викликати зворотну реакцію в інших. Коли хтось наполегливо заперечує негативні аспекти реальності, люди навколо можуть почати ще більше акцентувати на них, щоб їх нарешті почули. Або ж, пригнічений негатив самої "позитивної" людини може несвідомо "виходити" через близьких. У підсумку, людина, яка так прагне позитиву, дивується, чому її оточує все більше негативу та негативно налаштованих людей. - Гальмо для особистісного зростання.
Саме визнання та аналіз негативних аспектів, помилок, труднощів дає нам можливість вчитися, розвиватися, коригувати свій курс. Заперечуючи це, ми позбавляємо себе цінного зворотного зв'язку від світу та від самих себе. Це як зламати власний компас і дивуватися, чому не можеш дістатися туди, куди хочеш. - Поглиблення "емоційної темряви".
Ми живемо в час, коли вкрай важливо навчитися розуміти свої емоції, знати, для чого вони потрібні і як на них реагувати. Токсична позитивність робить ворогами всі "негативні" емоції (страх, сум, гнів), хоча насправді вони – важливі сигнали нашої психіки. Це знецінення власної емоційної системи. - Інструмент маніпуляції.
Іноді нав'язування "позитивного погляду" на очевидно негативні речі може бути способом змусити людей сумніватися у власній адекватності, у власному сприйнятті реальності. Це змушує почуватися ненормальним, коли ти бачиш проблему, а тобі кажуть, що її немає.
Шлях до здорового сприйняття: відчувати все
Позитивність сама по собі – не зло. Вона може бути потужним інструментом, якщо використовувати її правильно. Здорова позитивність базується на реальності, вона визнає і світлу, і темну сторони життя. Це не заперечення негативу, а вміння знаходити опору та сенс навіть у складних обставинах.
Якщо ви помітили, що схильні до токсичної позитивності, що вона стала вашим способом справлятися з болем, знайте – це можна змінити. Потрібно навчитися зустрічатися зі своїми "негативними" емоціями, визнавати болючі істини. Це може бути некомфортно, але саме рух назустріч дискомфорту, а не втеча від нього, веде до зцілення.
Біль – це не ворог. Це сигнал, механізм зворотного зв'язку. Уявіть, що ви порізали руку. Вдавати, що все гаразд, "думати позитивно" про те, як рана сама загоїться, і при цьому нічого не робити – це шлях до ускладнень. Біль сигналізує: "Зверни увагу, потрібна допомога!" Ігноруючи його, ви не вирішуєте проблему, а лише поглиблюєте її.
Коли ви відчуваєте сум, страх, гнів – зупиніться і запитайте себе: "Що ця емоція намагається мені сказати?" Прислухаючись до себе, ви зможете зрозуміти свої справжні потреби і вжити адекватних заходів.
Мантра "тільки хороші вібрації" – це суспільна недуга, яку нам варто подолати. Особливо, якщо ми прагнемо справжніх позитивних змін у суспільстві, яке часом завдає нам стільки болю, що ми хапаємося за будь-які, навіть деструктивні, механізми захисту, аби вижити. Навчитися приймати всю палітру людських емоцій та реалій – ось шлях до справжньої сили та гармонії.
Література:
- Браун, Б. (2021). Атлас серця. Як осмислити найважливіші емоції та налагодити стосунки із собою та іншими. (Переклад з англ. О. Гординської). Київ: Bookchef. (Ця книга допомагає розібратися в широкому спектрі людських емоцій, вчить їх розпізнавати та розуміти, що є протилежністю до придушення "негативних" емоцій, характерного для токсичної позитивності. Вона підкреслює важливість вразливості та автентичності.)
- Гарріс, Р. (2018). Пастка щастя. Як перестати хвилюватися і почати жити. (Переклад з англ. Д. Кушніра). Харків: Клуб Сімейного Дозвілля. (Книга представляє принципи Терапії Прийняття та Відповідальності (ACT), яка вчить приймати складні думки та почуття, не борючись із ними, та зосереджуватися на цінностях і значущих діях. Це є здоровою альтернативою уникненню негативу, яке пропагує токсична позитивність.)