Чоловічий погляд на романтику та справжні мотиви вибору партнерки

Чи замислювалися ви коли-небудь, хто насправді ховається за маскою прагматизму чи, навпаки, неприхованої романтичності? Здавалося б, усе просто: жінки мріють про квіти, вечері при свічках та весільні дзвони, а чоловіки… Чоловіки, як правило, стоять осторонь цих "сентиментальних дурниць". Але що, як ця картина – лише верхівка айсберга, а справжня суть романтичного кохання відкриває нам зовсім іншу істину? Можливо, саме чоловіки, особливо в сучасному західному світі, є останніми бастіонами справжнього, глибокого романтизму. Давайте спробуємо розібратися.

Маски, які ми носимо: Позірний прагматизм та прихована романтика

На ринку людських стосунків не все так однозначно, як здається на перший погляд. Часто жінки, які на поверхні демонструють романтичність, у глибині душі є справжніми прагматиками. Вони здатні приймати холодні, раціональні рішення щодо вибору партнера, проводячи ретельний аналіз "кандидатів" та використовуючи різноманітні стратегії для забезпечення собі найкращих умов.

З іншого боку, чоловіки. На поверхні вони можуть здаватися прагматичними, навіть цинічними. Згадаймо популярний образ "мачо", який хвалиться перед друзями своєю байдужістю до жіночих почуттів, мовляв: "Мені байдуже, мені навіть не потрібні жінки, вони холодні як камінь". Але варто лише дівчині піти, як цей "мачо" може тижнями, а то й місяцями, страждати від розбитого серця. Фраза "ніколи не довіряй жінці" часто означає, що чоловік, який її промовляє, колись глибоко довіряв, маючи певні ілюзії щодо жіночої любові. Багато розгніваних чоловіків насправді є знехтуваними романтиками, які все ще чіпляються за свої ідеалістичні уявлення про те, "як усе має бути".

Найпоширеніша чоловіча романтична віра: "Мене можуть кохати таким, який я є"

І ось ми підходимо до ключового моменту, до тієї найпоширенішої романтичної віри, яка живе в серцях більшості чоловіків. Це не те, чого ви, можливо, очікуєте, але саме розуміння цієї віри відкриває двері до розуміння багатьох аспектів міжстатевої динаміки. Звучить вона просто, майже наївно: "Мене можуть кохати таким, який я є".

Це прекрасна, спокуслива фантазія. Ідея, що тебе можуть любити просто за те, що ти існуєш, що тебе приймають як достатньо цінного без жодних "але" – ось чого прагне в глибині душі більшість чоловіків. Жінки, якби ви тільки знали, як легко було б завоювати серце будь-якого чоловіка, просто задовольнивши цю романтичну фантазію! Слова: "Мені не потрібно нічого з того, що хочуть інші дівчата, я не матеріалістка, я люблю тебе за те, хто ти є, і я люблю тебе таким, яким ти є, мені достатньо просто бути з тобою" – це музика для чоловічих вух.

Це мрія про те, що як чоловік ти можеш просто "бути собою", і цього буде достатньо, щоб забезпечити любов і відданість жінки. Але, на жаль, реальність часто буває іншою. Можливо, такі безумовні стосунки існують з батьками (і то не всім так щастить), з вірним собакою, можливо, з Богом. Але не з жінкою, з якою ти будуєш дорослі партнерські стосунки.

Цінність як основа вибору: Жорстока правда?

Справа в тому, шановні чоловіки, що ви повинні приносити певну "цінність" жінці, щоб виправдати її вибір на вашу користь серед усіх інших доступних варіантів. Вона з вами через те, що ви робите для неї – чи то в плані ресурсів та життєвих можливостей, чи то в плані привабливості та емоційних переживань. Жінка рідко обирає чоловіка лише за "любов у його серці", "красу його душі" чи "глибину його розуму". Жінки, як правило, так не діють. Їм навіть важко розглядати "потенціал" чоловіка; важливіше те, що він робить і ким він є зараз.

Якщо прийняти це твердження як даність, то багато аспектів поведінкової економіки стосунків стають зрозумілими. Це, по суті, і є та сама "червона пігулка" в одному реченні. На противагу їй, "блакитна пігулка" – це фундаментально романтична ідеологія, віра в те, що "мене можуть кохати таким, який я є", що моя вірність, чеснота і любов самі по собі можуть і повинні бути достатніми для жінки.

Романтика – чоловіча стратегія?

Жінкам подобається романтика, атрибути романтичних стосунків, але вони не є для них життєвою необхідністю так, як для чоловіків є необхідністю почуватися коханими безумовно. Жінкам потрібна цінність. Чоловіки, коли вони не можуть запропонувати цю відчутну цінність (статус, ресурси, безпеку, яскраві емоції), часто намагаються конкурувати, пропонуючи натомість... любов. Чисту, щиру, всеохоплюючу.

Ось чому можна стверджувати, що романтика, у її ідеалістичному розумінні, – це часто чоловіча прерогатива, а іноді й маркетингова стратегія. Ідея, що "сила моєї відданості" або "чистота моєї любові" є чимось шляхетнішим, витонченішим, ніж будь-що, що можна купити або що може надати успішний чоловік, і тому має цінуватися вище – це спроба вплинути на сприйняття, збільшити попит на "товар", яким є сам чоловік та його почуття.

Світ неідеальних мрій: Прийняття реальності

Ми всі розуміємо, що чоловікові недостатньо бути просто "хорошим хлопцем", щоб його кохали. Якби це було так, кожен чоловік був би у стосунках, кожен мав би вибір серед жінок. Згадаймо, що жінок у світі не менше, а подекуди й більше, ніж чоловіків, тож простий закон попиту та пропозиції мав би працювати на користь чоловіків. Але це очевидно не так. Насправді, чоловіки, які перебувають на вершині умовної ієрархії, завойовують левову частку жіночої уваги. І роблять вони це не стільки завдяки тому, "хто вони є" як особистості, скільки завдяки тому, що вони збудували, чого досягли, і тому, що жінки вірять, що ці чоловіки можуть їм дати завдяки своєму статусу та успіху.

Змиритися з цим – значить, можливо, пережити певний процес "скорботи" за ідеєю чистого, романтичного кохання з боку жінки. Для багатьох чоловіків це важко, бо мрія справді прекрасна. Якби світ працював саме так, можливо, він був би кращим місцем. Як влучно зауважив один коментатор: "Було б чудово, якби ми могли просто бути собою, і люди любили б нас за це, замість того, щоб грати в усі ці психологічні ігри". Можливо, це було б чудово, але ми не живемо в такому світі. А життя у фантазіях зрештою приносить більше болю, ніж прийняття реальності, якою б вона не була.

Тож, чи є чоловіки романтиками? Можливо, відповідь складніша, ніж здається на перший погляд. Можливо, їхній романтизм – це глибоко прихована потреба у безумовному прийнятті, яка стикається з прагматизмом реального світу. І в цьому зіткненні народжуються і розчарування, і сила, і вічний пошук того самого кохання, яке, можливо, існує десь на перетині мрії та реальності.