Знайти мир у собі: Уроки Лао-Цзи для життя без стресу та самоексплуатації
Колись давно мудрець Лао-Цзи сказав: "Якщо ви зможете очистити свій розум від усіх думок, ваше серце сповниться спокоєм і миром". Звучить просто, чи не так? Але спробуйте сказати це собі, коли в голові роїться мільйон справ, дедлайнів та очікувань. Ми живемо у світі, де слово "досягнення" стало чи не синонімом слова "життя". Оптимальна продуктивність, самовдосконалення нон-стоп – здається, ми самі собі стали найсуворішими наглядачами. Постійно підганяємо себе: "Швидше! Вище! Сильніше!" І куди це нас приводить? До стресу, вигорання, тривоги та депресії, які стали нашими постійними супутниками. Це вже не просто особиста проблема кожного – це схоже на колективну самоексплуатацію, що ризикує перерости у щось значно гірше.
Пастка "ідеального життя": коли суспільство вимагає забагато
Сучасний світ – це справжній виклик для того, хто прагне внутрішньої гармонії. Він настільки зациклений на контролі, статусі, споживанні, що ми, здається, забули, як це – просто бути. Просто дихати. Просто жити в мирі з собою. І хоча часи змінюються, проблеми, з якими стикалися давні мудреці, на диво схожі на наші. Вони теж не завжди погоджувалися з тим, куди рухається суспільство, і шукали інший шлях.
Філософ Бюн-Чул Хан влучно назвав наш час "суспільством досягнень". Ми – його активні учасники, які самі себе заганяють у глухий кут. Божевільний ритм сучасності тисне з усіх боків. Здається, вже недостатньо просто мати вищу освіту. Ні, нам потрібен ще й ідеальний вигляд, ідеальні стосунки, вражаюче коло знайомих, марафони за плечима, екзотичні подорожі – і все це обов'язково треба продемонструвати у соціальних мережах. Наче життя – це змагання, де головний приз – схвалення оточуючих.
У такому світі справді розслабитися – це розкіш. Багато хто з нас лягає спати з тривожними думками про завтра, а прокидається з нескінченним списком справ. Життя перетворилося на суцільні спринти, де немає часу на паузу, на роздуми. А навіщо? Роздуми – це ж марна трата часу, нудьга – зло, а лінь – чи не смертний гріх. Працюй, вдосконалюйся, прагни! Але чи не виснажує це нас остаточно?
Шепіт давньої мудрості: що може сказати нам Лао-Цзи сьогодні?
На щастя, мудрість минулого не зникає безслідно. Лао-Цзи, загадкова постать, що лишила нам "Дао Де Цзін" – один з найважливіших текстів даосизму, – пропонує поглянути на все це під іншим кутом. Його філософія говорить про рух за течією, про марність надмірних зусиль, про силу м'якості та гармонію з природою. Ключова ідея – глибока сила відпускання. Саме вона може повернути нам відчуття спокою та свободи.
Що особливо цінно в словах Лао-Цзи – це заклик рухатися у протилежному напрямку від того, куди нас штовхає сучасність. Його книга, хоч і вважається посібником для правителів, містить поради, які змусять замислитися будь-кого, хто втомився від вічної боротьби.
Ось, наприклад, у 44-му розділі "Дао Де Цзін" він запитує:
"Слава чи я: що важливіше?
Я: чи багатство? Що цінніше?
Здобуток чи втрата? Що болючіше?
Той, хто прив'язаний до речей, буде багато страждати.
Той, хто збирає, зазнає великих втрат.
Задоволений чоловік ніколи не розчаровується.
Той, хто знає, коли зупинитися, не потрапляє в біду.
Він завжди буде в безпеці."
Суспільство обожнює надмірність: гори грошей, мільйони підписників, розкішні речі. "Ти – переможець!", "Ти досяг успіху!" – кричать нам звідусіль. І ми прив'язуємося до цих зовнішніх атрибутів, які, по суті, нам не належать і не піддаються повному контролю. А що, як запитати себе: що насправді важливіше – ця зовнішня мішура чи наш внутрішній спокій, задоволеність, власне "Я"? Слава може лоскотати самолюбство, але вона мінлива і вимагає постійних зусиль. Гроші? Безперечно, вони роблять життя комфортнішим. Але чи приносять вони щастя самі по собі? Лао-Цзи вважав, що ні.
Справжнє задоволення – всередині. Це відчуття, що все є так, як є, і цього достатньо. Це свобода від потреби мати все те, що нам нав'язує суспільство. Як сказано в іншому перекладі того ж вірша (Джеймсом Леджем): "Будь задоволений тим, що маєш; радій тому, як все є. Коли ти усвідомлюєш, що нічого не бракує, весь світ належить тобі."
Простота як відповідь на надмірність
Наш світ пропонує безліч можливостей, шляхів, способів самовдосконалення. Парадокс вибору сам по собі стає джерелом стресу. Лао-Цзи зауважував:
"Якщо ви надмірно цінуєте талановитих людей, вони стануть надто конкурентними.
Якщо ви надмірно цінуєте матеріальні блага, люди почнуть красти.
Не виставляйте на показ свої скарби, інакше люди заздритимуть вам."
Хіба це не про нас сьогодні? Ми звеличуємо талант і досягнення, і ось результат – тотальна конкуренція. У школі, на роботі, в соцмережах – скрізь змагання. Індивідуальний успіх та его виходять на перший план. А матеріальні блага? Чи не стали вони мірилом успішності? Лао-Цзи каже, що люди починають красти, але не тільки. Люди йдуть на неетичні вчинки, "йдуть по головах", аби отримати бажане. Хизування ж багатством, як він помітив, лише породжує заздрість і притягує неприємності. "Чим більше багатства ти маєш, тим важче його захистити".
А що, якби ми спробували звільнитися від цих сучасних бажань? Що, якби не відчували потреби постійно себе "покращувати" в усіх сферах? Не прагнули б виділятися за будь-яку ціну, не гналися б за успіхом за суспільними мірками? Уявіть, наскільки спокійнішим могло б стати життя, якби ми просто дозволили собі бути, задовольняючись меншим.
Сила недіяння та небезпека поспіху
Даоська ідея "плисти за течією" проста: якщо ми боремося з течією, витрачаємо купу сил, а результату може й не бути. Точно одне – ми виснажуємося. Тому Лао-Цзи говорить про силу недіяння (у-вей). Це не означає лінь чи байдикування. Це означає діяти в гармонії з природним порядком речей, не докладаючи надмірних, контрпродуктивних зусиль. Коли ми надто сильно тиснемо на себе в гонитві за самооптимізацією, ми ризикуємо просто "зламатися". Як казав мудрець: "Ті, хто стоїть на носочках, не стоять міцно".
Він також застерігає від прагнення завжди бути на вершині. Найвищі дерева найбільше страждають від вітру. Бути нагорі – означає докладати величезних зусиль, щоб утриматися, адже багато хто хоче зайняти твоє місце. Набагато спокійніше на нижчих рівнях: менше конкуренції, менше ворогів, менше стресу.
А тим, хто хоче всього й одразу, женеться за швидкими схемами збагачення чи миттєвого успіху, Лао-Цзи каже: "Ті, хто поспішають, далеко не заходять". Це стосується і багатозадачності, яка насправді заважає добре зробити хоча б одну справу. На жаль, наше суспільство постійно поспішає. Встигнути все, розбагатіти швидко, навчитися чогось за лічені дні. Найчастіше це не працює. То навіщо цей поспіх? Навіщо жити на межі виснаження?
Суспільство вимагає бути зайнятим, показувати продуктивність, навіть якщо це імітація. А такі речі, як змістовність, рівновага, терпіння, ретельне обмірковування та повільний, але стабільний прогрес, часто не цінуються. Але ж саме вони – основа справжнього, тривалого успіху.
Відпустити контроль: чи не в цьому справжня сила?
А що, якби ми відмовилися від суспільних очікувань постійно перевершувати себе? "Ті, хто намагаються затьмарити інших, приглушують власне світло," – писав Лао-Цзи. Що, якби ми поставили зміст вище за статус, а рівновагу – вище за самовиснаження? Що, якби ми позбулися того, що філософ Ален де Боттон називає "тривогою статусу" – постійного порівняння себе з іншими і хвилювання про те, чи відповідаємо ми суспільним стандартам?
Варто лише поглянути на безмежність Всесвіту, щоб усвідомити, наскільки ми малі й тендітні. Можливо, саме через це усвідомлення ми так одержимі контролем – намагаємося контролювати все навколо і самих себе. Лао-Цзи писав:
"Ви хочете правити світом і контролювати його? Я не думаю, що це можливо.
Світ — це священний посуд, і його не можна контролювати.
Ви тільки погіршите ситуацію, якщо спробуєте.
Він може вислизнути з ваших рук і зникнути."
Ми хочемо безпеки й думаємо, що гроші та камери спостереження її забезпечать. Хочемо, щоб нас цінували, і робимо все, щоб справити гарне враження. Боїмося втратити роботу і йдемо на будь-які поступки. Але ми ніколи не можемо бути в абсолютній безпеці. Ми не можемо контролювати думки інших. Ми не можемо керувати ставленням начальника.
Щойно ми це приймемо, то побачимо, скільки енергії витрачається марно. Тримаючись за ілюзію контролю, ми лише посилюємо стрес. Всесвіт не піддається нашому тотальному контролю. То чому б не зосередитися на тому, що ми справді можемо контролювати – на нашій здатності знаходити внутрішній спокій посеред хаосу? Але для цього потрібно дозволити цьому хаосу, цьому божевіллю, в яке ми так занурені, просто існувати. Не боротися з ним щомиті, а знайти тихе місце всередині себе. Можливо, саме там і ховається той спокій, про який говорив Лао-Цзи.
Література:
- Маслюх А. (переклад та коментарі). Лао-цзи. Дао Де Дзін. Книга про дао і де. (Львів: Свічадо, 2008).
(Український переклад ключового тексту даосизму, що дозволяє ознайомитися з філософією Лао-Цзи рідною мовою. Містить ті ж самі основоположні ідеї про шлях (Дао), чесноту (Де), недіяння (у-вей) та важливість внутрішньої гармонії, які обговорюються в статті, зокрема ті, що стосуються відпускання, марності надмірних зусиль, критики прагнення до слави та багатства (наприклад, розділ 44), а також небезпеки надмірного цінування талантів та матеріальних благ). - Хан, Бйонг-Чжул (Бюн Чхоль Хан). Суспільство втоми. Переклад з німецької: Роман Гайда. (Київ: Медуза, 2021).
(Праця корейсько-німецького філософа, де він аналізує сучасне "суспільство досягнень" (achievement society), в якому індивіди добровільно експлуатують себе, що призводить до вигорання, депресії та інших психологічних проблем, згаданих у статті як характерні риси сучасності). - Хан, Бйонг-Чжул (Бюн Чхоль Хан). Психополітика. Неолібералізм і новітні технології влади. Переклад з німецької: Євгенія Іванова. (Київ: Медуза, 2023).
(У цій книзі Хан розвиває ідеї про те, як сучасний неоліберальний режим використовує психологічні механізми для контролю та самоексплуатації, що перегукується з тезою статті про те, що "ми стали своїми власними наглядачами"). - Де Боттон, Ален. Тривоги статусу. Переклад з англійської Володимира Дячуна. (Київ: Pabulum, 2017).
(Книга британського філософа, яка досліджує одну з ключових проблем сучасного суспільства – тривогу, пов'язану зі статусом, страхом не відповідати суспільним очікуванням успішності та багатства. Це безпосередньо стосується критики статті щодо гонитви за зовнішніми атрибутами успіху).