Чому ідеальних людей не буває, і як це допомагає нам цінувати себе?

Отож, спробуйте оцінити себе, як незалежний експерт: на розділеному аркуші паперу у першому стовпчику напишіть свої якості, якими пишаєтесь, за які Вас хвалять, в другому занотуйте своі слабкі сторони, через які, власне, недооцінюєте себе. Тепер гляньте: не все так зле, як Вам здавалося, поруч із слабкими сторонами Ви виокремили чимало і сильних. І це прекрасно!

Чи бачили Ви ідеальну людину, котра б володіла виключно позитивними та сильними якостями? Якщо скажете, що бачили, то я розсміюся і скажу Вам: не обманюйте! Чому? Та тому, що таких людей не існує!
Бо кожна людина зіткана із білого і чорного!.. Кожен з нас несе полем життя дві валізи якостей: валізу з сильними і валізу з слабкими сторонами, - для рівноваги. Тільки у кожного свої специфічно індивідуальні пропорції.

Важливо приймати себе такою, якою ти є, і давати собі право бути - це стане добрим підґрунтям руху вперед. І тут не йдеться про те, що «от я люблю себе такою і мені цього достатньо», тут я намагаюся довести, що кожна людина має розуміти те, що бути володарем слабких і сильних сторін - це адекватна норма, поруч з тим ми не повинні забувати про розвиток та самовдосконалення, активну роботу над собою, цілеспрямоване навчання та набуття вмінь, знань, навичок та формування при цьому відповідних якостей.

Людина - це діамант! Але ж ми знаємо, який шлях проходить камінь аж поки стане діамантом!?. Так само із людьми, ми не можемо мати все зразу, але ми маємо всі можливості для активної праці, що приведе нас до бажаного результату!..

Давайте повернемося до нашого аркуша, де ми записували свої сильні та слабкі сторони. Гляньте вдумливо на свої слабкі сторони. Напишіть поруч з кожною слабкою якістю, чим вона для Вас є цінна, у чому допомагає, чи, можливо, від чогось убезпечує, що дозволяє Вам набути чи, можливо, чогось уникнути. Таким чином, ми знайдемо серед мінусів плюси, що ще раз підкреслює, що не все ж так погано, як ми це позиціонуємо.

Чимало слабких сторін нам несправедливо прикріпили з дитинства ярликом, керуючись навіть випадковою ситуацією, а ярлик прижився і успішно виконує свою деструктивну функцію, щось на кшталт: «ти - невдаха», «та де ти це зможеш?!», «ти не вмієш», «ти - ходяча катастрофа», «ти - не для науки», «з тебе ніякої користі» і безліч інших.

Невдалі порівняння близьких теж сприяють низькій самооцінці: «дивись який Денис розумний, не те, що ти», «Андрійко такий слухняний, а за тобою вічно «золоті верби ростуть»», «Алінка - молодець, вона це вміє, а ти що туди пхаєшся, в тебе руки не з того місця виросли» і т. д.

Самооцінка людини формується з народження: батьками, близькими родичами, друзями, однокласниками, вчителями… Ми «ідемо життям», наче з возиком у гіпермаркеті, куди кладемо все, що нам потрібне, і те, що хочуть наші близькі всупереч нашим уподобанням. І якщо у дитячому віці нам складно заперечити авторитетному дорослому «не клади у мій возик цю річ, вона мені не потрібна», то у дорослому віці ми маємо можливість чітко фільтрувати вміст свого возика!

Своїм дописом я намагалася довести, що низька самооцінка не є вироком, це лише результат прожитих нами певних ситуацій, які доволі часто родом із дитинства. Важливо це вчасно усвідомити, пропрацювати та впевнено крокувати життям. Бо кожна людина народжується такою, що має потенціал бути успішною та має право на прогресивне майбутнє, а ось якою вона виросте - залежить від якості навколишнього середовища та від неї самої.

Тож «фільтруйте свій возик», відстоюйте свої межі, вірте в себе та дозвольте собі відчути усі барви життя, бо воно прекрасне!