Надмірний контроль: ознаки, причини та шлях до здорового балансу

НАДМІРНИЙ КОНТРОЛЬ. ПРО ЩО ЦЕ?
«Це про любов і турботу!», – буває чую у відповідь. «Контролюють, бо люблять, переживають та турбуються!». Але чи це так насправді?

Кого люблять і про кого турбуються? Люблять себе і турбуються про себе чи люблять людину, та турбуються про неї, тримаючи під жорстким контролем? До кого тут більша любов, до себе чи до людини, яку надмірно контролюють? Кому вигідний цей контроль? Що він дає і від чого оберігає? Що компенсовує та до чого мотивує? Давайте поговоримо.


Контролювати – це стежити за тим, щоб дії людей відповідали особистим очікуванням, принципам і правилам; це самовпевнено, з нотками егоїзму підпорядковувати оточуючих на свій лад, здійснюючи на них психологічний тиск, маніпуляції, переслідуючи бажання їх змінити. Це може бути усвідомлено, а іноді несвідомо, часто з високою тривогою, різного роду страхами щодо себе чи близьких, що обмежує при цьому поведінку певними рамками у вигляді різних настанов, вимог чи заборон.


Контролювати значить не приймати світ таким, яким він є, а вибудовувати його виключно відповідно до своїх суб’єктивних переконань, тут немає балансу, немає довіри, тут є «я, мої потреби, цілі і мої страхи», які часто є неусвідомлені та набуті ще у дитинстві.


Надмірний контроль свідчить про :
-
 невпевненість у собі;
-
 проблеми із самооцінкою;
-
 страх;
-
 підвищену тривожність;
-
 відсутність почуття довіри до людей, а іноді й до світу в цілому.


Люди з надмірним контролем намагаються контролювати все і всіх, таким шляхом вони сподіваються досягти почуття безпеки та психологічного комфорту, компенсувати свій страх та невпевненість.


Однак, всупереч старанням, надмірний контроль викликає лише велику напругу, котра виснажує їх фізично і психологічно, стає причиною міжособистісних та внутрішніх конфліктів, оскільки контроль обмежує свободу вибору і рішень, змушує відчувати свою нездатність, незрілість, несамостійність.

Надмірний контроль може бути результатом родинних концепцій (у родині так діяли всі, ще з діда-прадіда), може виступати наслідком перфекціонізму, тривожних станів, що теж має свої першопричини, а іноді являється зручним інструментом маніпуляцій авторитарно-директивного лідера.


В будь-якому випадку маємо розуміти, що надмірність це не про гармонію, це маркер збою та неполадок цілісності «механізму».


Надмірний контроль може бути спрямований на близьких: дітей, чоловіка/дружину, батьків, братів, сестер, друзів; на діяльність: колег, підлеглих, партнерів по роботі; на певний процес (суспільний, соціально-побутовий, особистісний) та усіх до нього дотичних людей, на конкретну людину і навіть на себе. У когось він проявляється практично щодо всіх і усього, а в когось тільки до конкретної особи чи ситуації, все дуже субʼєктивно та індивідуально.


Поруч з тим надмірний контроль не є вироком, якщо Ви впізнали цю якість у собі, усвідомили її згубний вплив на себе і оточуючих, проявили готовність до змін, то це вже маленька перемога.


Знайдіть час для себе, зверніться до психолога, дайте собі шанс на здорові стосунки з собою та оточенням.


Бо ж якщо не зловживати контролем, то можна виокремити в ньому і позитивні сторони:

- контроль допомагає не втратити зв'язок з реальністю;
 - дозволяє зберегти те, що вже досягнуто;

- уберігає від спонтанних стресових ситуацій;

-  допомагає структурувати життя;

- сприяє порядку та дисципліні.


 «Фішка» в мірі його прояву та балансі, усвідомленні першопричин та готовності до конструктивних змін.

Щоб уникнути душевних страждань, тілесного дискомфорту, непорозумінь на професійній ниві, в особистому житті та конфліктної взаємодії в цілому рекомендую звернутись до фахівця з ментального здоров’я, він допоможе збалансувати основні сфери Вашого життя та актуальні здібності, які на них впливають, і буде Вам щастя