Чому ми так легко віримо в обіцянки, що йдуть врозріз з реальністю?

Роздуми про швидкоплинність життя та складність людських стосунків часто приводять до однієї болючої фрази: «Я не хочу марнувати свій час». Ця фраза, що нерідко звучить з вуст жінок, особливо тих, хто переступив тридцятирічний рубіж, відображає гостре усвідомлення того, що біологічний годинник невблаганно цокає. З її точки зору, стосунки, які не мають високої ймовірності завершитися шлюбом та народженням дітей, не варті вкладених зусиль, адже час стає все більш цінним ресурсом. Чоловіки, які не готові запропонувати бажане, сприймаються як ті, хто «марнує час». Проте, чи справді хтось інший може марнувати ваш час?

Відповідальність за власний час

Насправді, ніхто не може марнувати ваш час без вашого дозволу. Ви можете витрачати свій час, але інша людина не може цього зробити проти вашої волі. Уявіть ситуацію: хтось намагається зайняти ваш час, базікаючи про дрібниці або промовляючи безглузді речі. Чи могли б вони змусити вас сидіти й слухати? Ні. Ви б просто вирішили піти або переключити увагу. Перекладати відповідальність за «згаяний час» на іншу людину, мовляв, «він змарнував мій час своїм контентом або намірами», є проявом незрілості та відмовою від особистої відповідальності. Адже це ваше рішення, на що ви витрачаєте свій час.

Битва з брехнею: внутрішня відповідальність

Часто можна почути заперечення: «Деякі чоловіки дійсно марнують час, адже вони відверто брешуть». Припустимо, чоловік на ім'я Олег обіцяє вічну любов, шлюб та сім'ю, але не має жодного наміру виконувати ці обіцянки. Навіть у такому екстремальному випадку, значна частина відповідальності за «марнування часу» лежить на жінці. Це може здатися непопулярною думкою, але якщо ви вірите в очевидну неправду, то певною мірою ви самі винні в тому, що повірили в цю брехню. Це ваша відповідальність – виявити належну обачність щодо того, у що ви вирішили вірити.

Звісно, деякі брехуни дуже переконливі, і часом ми вчимося цьому на власному гіркому досвіді. Але варто замислитися: як хтось міг сказати вам саме те, що ви хотіли почути? Можливо, ви самі занадто чітко дали зрозуміти свої очікування, або, можливо, ви «карали» правду, і тим самим заохочували брехню. Або, можливо, ваша сильна привабливість змусила вас закрити очі на невідповідності в його поведінці.

Чи мав хлопець брехати? Брехун бреше, це його сутність. Не варто очікувати від брехуна правди. Висловлювати моральне обурення – марна трата емоцій. Краще спрямувати цю енергію на вдосконалення власної проникливості. Вірити, що люди не повинні брехати, красти чи зраджувати, – це жити в ілюзорному світі. Реальністю є те, що такі речі трапляються. Наша мета – навчитися успішно орієнтуватися в цій реальності, а не перекладати відповідальність на інших, залишаючись у ролі жертви. Це лише свідчить про те, що урок ще не засвоєний, і ви, ймовірно, знову переживатимете подібні ситуації, поки не усвідомите свою роль.

Коли "кінець" не означає "провал"

Ще одна проблема з ідеєю «марнування часу» полягає в прихованому припущенні, що якщо стосунки не є вічними, якщо вони не закінчуються шлюбом і довічним партнерством, коли ви двоє тримаєтеся за руки на смертному одрі, то такі стосунки є провалом і марною тратою часу. Це твердження потребує ретельного аналізу. Всі стосунки рано чи пізно закінчуються, і тривалість стосунків не може бути єдиним критерієм успіху. Ми знаємо безліч стабільних, але абсолютно нещасливих шлюбів. Якщо людина знецінює все хороше, що дали стосунки, лише тому, що вони закінчилися, або через те, як вони закінчилися, або тому, що вони не дали нам всього, чого ми хотіли, то така людина діє вкрай нерозумно. Вона позбавляє себе значної частини місяців або навіть років свого життя. Судити власний досвід та рішення як щось безцінне і марне через те, як завершилися стосунки, – це величезна неповага до себе. Така поведінка є майже руйнівною і вимагає глибокого самоаналізу.

Тиск "біологічного годинника" і особиста відповідальність

І останнє, що викликає занепокоєння у фразі «я не хочу марнувати свій час», це те, що вона часто використовується як тактика, щоб тиснути на чоловіка, аби він взяв на себе зобов'язання, або принаймні пообіцяв це зробити найближчим часом. Я розмовляв з багатьма чоловіками, які взяли на себе значні зобов'язання перед жінками через почуття провини та співчуття до її обставин – а саме, що у неї закінчується час для народження дітей.

Чоловіки, вам не потрібно грати в гарячу картоплю. Її невміння планувати своє життя не є вашою відповідальністю. Якщо Ірині за тридцять, ваші стосунки з нею, ймовірно, не перші в її житті. Це означає, що вона, ймовірно, відмовилася від інших, а в деяких випадках, багатьох інших стосунків, ще до того, як ви з'явилися. Її власні рішення привели її до цього моменту життя. Вам не потрібно рятувати її від наслідків її рішень, тому що вона, можливо, переоцінила, наскільки легко буде отримати те, чого вона хотіла, коли нарешті відчула, що готова цього хотіти.

Як вона провела свої двадцяті роки? Деякі просто розважалися в клубах, але переважна більшість жінок у такій ситуації вирішили зосередитися на кар'єрі протягом цього десятиліття свого життя. Деякі з них роблять це дуже успішно, що дає їм хибне відчуття впевненості у своїй здатності вийти заміж і завести сім'ю. І як ви можете їх за це звинувачувати? До цього моменту вони отримували практично все, чого хотіли: магістерські дипломи, шестизначні зарплати, багато уваги від чоловіків, і їх заохочували та вітали за обраний шлях.

Проблема в тому, що в 30 років «гра» значно змінюється. Чоловіки стають більш зрілими, і багато тих, хто з радістю одружився б з нею в 20 років, не будуть такими радісними, якщо вона дозволить їм це зробити в 30. Якщо жінки хочуть всього, їм було б мудро спочатку прагнути до шлюбу. Якщо вони все ще відчувають, що чогось не вистачає, вони завжди можуть зосередитися на кар'єрі в 30 років. У цих роздумах прозвучали, можливо, різкі думки, але я вважаю, що в них є багато правди.

Література:

• Кочарян, О. С. (2005). Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. (Хоча ця книга видана раніше і російською мовою, Олександр Кочарян є відомим українським психологом. Книга розглядає питання психотерапії подружніх конфліктів, що може стосуватися динаміки стосунків та проблем, які призводять до відчуття "марнування часу").
• Маслоу, А. (2016). Мотивація та особистість. Київ: BookChef. (Ця книга відомого американського психолога Абрахама Маслоу, перекладена українською, досліджує ієрархію потреб людини, зокрема потребу в любові, приналежності та самоактуалізації, що може пояснити мотивації у стосунках і прагнення до створення сім'ї).