Що таке справжня сумісність у стосунках?

Наскільки ж важлива сумісність у стосунках? Її цінність, чесно кажучи, неможливо переоцінити. Сумісність — це коли дві особистості можуть співіснувати в гармонії, без постійних конфліктів, коли їхнє спільне життя взаємно збагачує, сприяючи добробуту кожного. Правильно оцінивши сумісність, ми можемо розібратися, які стосунки підходять нам і іншій людині, а також визначити, якою має бути їхня структура.

Багато хто помилково вважає, що сумісність — це про абсолютну однаковість. Люди припускають, що вони сумісні з кимось, якщо мають спільні інтереси, однакові думки, сильні сторони, вподобання та антипатії, цілі, пріоритети, переконання, амбіції, філософію, захоплення тощо. Але це не так. Сумісність набагато складніша. Дві схожі речі можуть бути сумісними, але так само можуть бути й несумісними. І навпаки, дві зовсім різні речі можуть виявитися сумісними, а можуть і ні.

Сумісність: Глибокий погляд на травму

Якщо ми усвідомимо, що сумісність не завжди полягає в однаковості, а іноді — у відмінностях, ми можемо дійти до розуміння, що важливим елементом сумісності у стосунках часто є так звана травматична сумісність. Багато хто сприймає травми як щось погане і неправильне, і тому все, що з ними пов’язано, наприклад, певні бажання чи поведінка, також вважається невірним. Люди не помічають, що майже кожна людина має мету, яка корениться в травмі, і що травми відіграють роль не тільки в дисфункціях, слабкостях і проблемах, а й у функціональності, сильних сторонах і перевагах людини.

Травма відіграє велику роль у тому, чи будуть люди сумісними, чи ні. Переживши певний вид травми, людина формує конкретні потреби для зцілення, а також певні бажання, сильні сторони, здібності та переваги. Коли дві людини зустрічаються, їхні травми та все, що з них випливає, можуть як зробити їх сумісними, так і абсолютно несумісними.

Травма як ключ до несумісності: Історія Артема та Олени

Щоб краще зрозуміти цю ідею, розгляньмо приклад. Перша частина цього прикладу покаже, як травми двох людей можуть зробити їх несумісними, а друга — як травми можуть сприяти сумісності.

У дитинстві Артема батьки повністю ігнорували. Для них завжди були важливіші справи, ніж він. Від нього чекали, що він сам себе розважатиме, йому не дозволяли запрошувати друзів, бо батьки не хотіли наглядати за своїми дітьми, а тим більше за чужими. Вони навіть не турбувалися відвозити його до інших дітей. Тому Артем був абсолютно самотній у своєму болю та боротьбі, але також самотній зі своїми цілями та бажаннями. Якщо йому щось було потрібно від когось, це не мало значення. Це породило в ньому глибоке прагнення до важливості; він хотів, щоб йому надавали пріоритет, щоб люди були доступні для нього 24/7 і були повністю віддані йому в його житті. Він розвинув, чесно кажучи, нетерпимість до елементів життя інших людей, які конкурували з ним за його увагу. Ця травма змусила його прагнути важливості, стати важливою людиною і розвинути так звану особистість абсолютного досягатора. Артем присвятив свій час і енергію тому, щоб стати важливим, ставши найкращим. Що це означає для нього сьогодні? Це означає, що сьогодні він володіє юридичною фірмою, яка прагне монополізувати розважальне право у своїй країні.

Олена — колишня дівчина Артема. У дитинстві від Олени очікували, що вона буде доглядати за своєю психічно хворою матір’ю. Її мати ніколи не могла виховувати Олену або задовольняти її потреби, і через тиск, пов’язаний з необхідністю стежити, щоб мама була в порядку, не вбила себе або не впала в депресивний ступор, Олена ніколи не відчувала свободи гратися. Вона розвинула неймовірні навички догляду за кимось і підтримки, але ця травма дала Олені бажання бути вільною і робити все, що вона хоче, коли вона хоче. Це, по суті, змусило її боротися з відповідальністю і хотіти життя, присвяченого тільки їй.

Коли Артем та Олена зустрілися, на перший погляд, це було суцільне лихо. Теоретично, Олена могла б бути хорошою для Артема, а він для неї. Адже вона розвинула дивовижні навички підтримки, а він мав усі гроші, щоб їй не довелося працювати і вона могла б розважатися. Але реальність була такою: Олена почала повторно травмувати Артема, тому що не хотіла бути доступною для нього або присвячувати йому своє життя і його справам. Вона хотіла, щоб її життя було присвячене їй самій, тому вона просто взяла його гроші і почала подорожувати, ходити по магазинах і відвідувати різні заходи, ставлячи це вище за Артема. Він відчував, що вона використовує його і покинула його. З іншого боку, Артем почав повторно травмувати Олену, тому що не хотів, щоб вона зосереджувалася на своїх потребах і бажаннях. Він хотів, щоб вона хотіла зосередитися на ньому і його потребах. Він тиснув на Олену, щоб вона зосередила все своє життя навколо нього. Вона відчувала, що він її душить і контролює. Вони обоє пережили повторення своїх первинних травм, і через ці травми вони були дуже несумісними в тому, чого хотіли і потребували у стосунках, а також у своєму житті.

Травма як джерело сумісності: Історія Артема та Софії

Однак Софія — це зовсім інша історія. Софія — дружина Артема. У дитинстві її постійно відштовхували батьки: вони були дуже бідними і працювали цілодобово, і виховання дитини було для них додатковим тягарем у їхньому і без того важкому житті. Софія ніколи не могла налагодити близьких стосунків із родиною і ніколи не відчувала себе частиною сім’ї. Вона відчувала себе самотньою у світі, без мети. Уявіть собі маленьку дівчинку з великим рюкзаком, яка завжди йде до школи зовсім сама. В результаті у неї сформувалося дуже сильне почуття особистої відповідальності, а також ненаситне бажання бути частиною чогось значущого і відчувати себе частиною чийогось життя.

Коли Артем та Софія зустрілися, вони пасували одне одному, як шматочки пазла, завдяки своїм травмам. Софія почала зцілювати Артема, бо щоранку вона вискакувала з ліжка, щоб зосередитися на ньому і підтримати його. Вона не мала бажання бути десь інде, вона хотіла бути частиною кожного найменшого дріб’язку, у її житті не було нічого, що могло б конкурувати з ним за увагу чи пріоритет, і вона зробила все своє життя обертовим навколо нього. Він нарешті мав у своєму житті когось, хто був справді з ним і для нього. Його потреба бути пріоритетом, отримувати увагу і зосередженість, нарешті була задоволена.

Артем почав зцілювати Софію, тому що завжди потребував її і хотів, щоб вона була поруч з ним. Артем ніколи, я маю на увазі ніколи, не відштовхував Софію. Він кликав її в будь-яку кімнату, де був, зачиняв двері і виливав їй усі свої найпотаємніші думки і почуття, даючи їй ту близькість, якої вона завжди прагнула. Якщо він був далеко, він одержимо дзвонив їй і писав повідомлення, і постійно залучав її до всіх своїх великих цілей, які він мав, просив її виконувати доручення і міркувати над ними. Софія нарешті стала частиною чогось значущого, вона відчувала, що він так міцно тримає її, що всі її проблеми самотності зникли. Її потреба бути включеною, мати сенс життя і бути невід’ємною, потрібною і бажаною частиною чийогось життя нарешті була задоволена.

Осмислення травматичної сумісності

Цікаво, що в цьому прикладі легко побачити, як травма відіграє велику роль у сумісності або несумісності. Ніщо так не створює конфліктів у стосунках, як несумісність, пов’язана з травмами. Тому можна сказати, що якщо ви прагнете сумісних стосунків, незалежно від їхнього типу, знайдіть того, чия травма сумісна з вашою.