Емоційно недоступний чоловік: чому ми обираємо таких партнерів і як це змінити

Якщо один із партнерів відмовляється від своєї частки агресивності, заморожує почуття, інший змушений проявляти їх у подвійному розмірі.

Хтось має показати нам: тут - холодно, а тут - боляче й небезпечно. Хтось має привести до тями, вказати на «замороженість», навчити адекватно виражати свої емоції.

Своїм клієнткам я часто нагадую, що якщо вони демонструють байдужість, гординю, апатію, «не звертають уваги», то партнерам нічого не залишається, як провокувати на прояв життя.

Це краще, ніж зовсім нічого. Краще дивитися на сльози, ніж спостерігати увімкнений «мороз». У хід ідуть агресія, ненависть, провокації. На жаль…

Чоловік потребує жіночої емоційності. Так він відновлює контакт зі своєю Анімою (жіночою складовою чоловічої психіки), легалізує свої емоції. Якщо поруч із ним емоційно заморожена жінка, чоловік вдається до соціального стереотипу - виражає свою маскулінність через агресію.

Як проявляється чоловіча Аніма?

На формування Аніми чоловіка впливає мати. Вона - перша й важлива легалізуюча емоційна фігура.

Якщо поведінка матері була байдужою, холодною, стриманою, то хлопчик росте без прикладу прояву своєї емоційності в спілкуванні. Мати, яка не змогла вмістити (контейнірувати) сильні почуття дитини, повертає їх назад, не пояснюючи, що з ним відбувається. Дитина не отримує досвіду добре налагоджених емоційних відносин, позитивного прикладу презентації та відображення своїх почуттів. Йому важко розібратися з ними, впоратися з силою своєї емоційності, і тоді він робить висновок, що почуття зайві.

Втративши контакт зі своєю Анімою, хлопчик вдається до соціального стереотипу - знецінює емоційність, позначаючи свою мужність через силу й агресію.

Ситуація ще гірша, якщо мати не тільки не змогла переварити складні дитячі переживання, але й розміщувала в дитині свої власні тривоги.

Коли власних і материнських складних почуттів стає надто багато, дитина стикається з нестерпними душевними стражданнями.

Спрацьовує захист - психіка вимикає «проблемну зону». Контакт із чутливістю та емоційністю (своєю Анімою) забороняється, витісняється як болісний.

У дорослому віці це проявиться як емоційна недоступність.

Ставши дорослим, такий чоловік прагне повторити стосунки, які були в батьківській родині. Жіночі емоції для нього - нестерпні. Він уникає болю, який викликає зустріч з емоціями, захищається від них: знецінює, проектує, ігнорує, заперечує почуття жінки.

Що робить жінка?

Найчастіше - включається в режим «рятівниці», думаючи, що зможе завоювати «крижинку». Вона шукає причини емоційної недоступності чоловіка в собі, змінює тактики та стратегії поведінки, б'ється в пошуках рішення проблеми.

Тільки причина емоційної недоступності - не в ній.

Доцільне інше питання: чому вона вибрала такого чоловіка? Чому, попри весь біль, підтримує ці стосунки?

Основні причини:

1. Страх близькості.
   Розумом ви хочете тепла та любові, але ваше несвідоме кричить: «Стій! Там небезпечно». Якщо згадати, що підсвідомість керується принципом безпеки й задоволення, стає зрозумілим: стосунки для вас - місце болю та небезпеки. Ймовірно, в дитинстві модель любові була саме такою - складною, нестабільною. Зв'язок із недоступним партнером - це спосіб уникнути справжньої близькості й захиститися від душевних ран.

2. Ви почувалися непотрібною або покинутою в дитинстві.
   Ваша норма - відсутність тепла, турботи й любові. Ви вірите, що любов - це боротьба. Дорослішаючи, ви прагнете відтворити знайомий стан - бути покинутою, непоміченою. Ви інтуїтивно «зчитуєте» таких чоловіків і намагаєтеся через них прожити свою дитячу травму.

3. Низька самооцінка.
   Ви зростали в родині з жорсткою ієрархією й відсутністю поваги до почуттів дітей. Вам важко заявити про себе, купити щось для себе, виявити потреби. Ви «заслужуєте» любов, підлаштовуючись під партнера. Якщо він незадоволений - ви «сама винна».

4. Стосунки не є вашою цінністю.
   Можливо, зараз у пріоритеті - кар'єра, самореалізація, свобода. Стосунки здаються загрозою цим цінностям, і тому ви обираєте партнерів, які не потребують близькості.

5. Ви намагаєтесь змінити партнера своєю любов’ю.
   Вам не вдалося отримати тепло від батьків, і тепер ви намагаєтесь здобути «перемогу» над недоступним партнером. Вам здається, що якщо ви зможете змінити його - отримаєте нарешті те, чого не вистачало в дитинстві.

6. Ви уникаєте відповідальності за власне життя.
   Ви чудово відчуваєте інших, але втрачаєте зв’язок із собою. Легше рятувати когось, ніж займатися собою. Стосунки з «важким» партнером - це втеча від себе.

Чи можна вийти з цього кола?

Так. Але для цього треба поглянути в себе.

Зовнішній світ - відображення внутрішнього. Партнер підсилює те, що вже є у вас: любов до себе або її відсутність, здатність до близькості або страх перед нею.

Недоступний партнер «відзеркалює» вашу власну емоційну недоступність. Ви несвідомо намагаєтеся прожити дитячий досвід: знову й знову повертатися до того, хто то приваблює, то відштовхує - бо саме так виглядала любов у вашому дитинстві.

У таких стосунках завжди є надія: якщо ви подолаєте його недоступність - отримаєте любов, близькість, турботу. Ви вірите, що щастя - це нагорода за зусилля.

На жаль, це ілюзія.

Повторюсь - усе в нас самих.
У ваших стосунках немає нічого, що не стосується вас. «Проблеми у стосунках» - це прояви внутрішнього неблагополуччя, що сформувалося з нерозв’язаних психологічних конфліктів.

Немає сенсу переробляти партнера, рятувати, «перемагати», «приносити добро», лікувати його травми, виступаючи в ролі терапевтки. Ви не можете відповідати за рішення та вчинки іншої людини, але завжди можете повідомити їй, що з вами так поводитися не можна.

Найчастіше питання у таких випадках: «Що робити?»

Відповідаю: розбиратися в собі, відмовлятися від звичних життєвих сценаріїв, працювати зі своїми обмежувальними переконаннями.

Звучить абстрактно і незрозуміло, що саме треба змінювати?

Ось кілька практичних порад:

• підвищуйте самооцінку;

• визначте, чого ви насправді хочете від стосунків;

• стежте за особистими кордонами;

• не тягніть відповідальність за двох;

• дотримуйтеся балансу «давати-брати»;

• зверніться по допомогу до фахівців, які допоможуть розібратися зі страхами та переконаннями.

Щоб глибше зрозуміти феномен вибору емоційно недоступного партнера, рекомендую такі книги:

• Робін Норвуд «Жінки, які надто сильно люблять»;

• Е. Макавой, С. Ізраельсон «Синдром Мерилін Монро»;

• Девід Селані «Ілюзія кохання. Чому жінка повертається до свого кривдника».

Багато читали, працювали над собою, аналізували, але нічого не допомогло?
Запрошую на індивідуальну консультацію.
Будемо розбиратися разом.