Парадокс розкоші: чому гонитва за багатством робить нас біднішими

Ми живемо у світі, де нас постійно переконують, що для щастя потрібно більше: більше грошей, дорожчий автомобіль, екзотичніші враження, вищий статус. Реклама, соціальні мережі, навіть розмови з друзями — все ніби штовхає нас у нескінченну гонитву за матеріальним. Але чи задумувались ви коли-небудь, чому, досягаючи однієї мети, ми одразу ж ставимо іншу, ще вищу? Чому задоволення від нової речі таке швидкоплинне? Можливо, ми шукаємо не там.

Давньогрецький філософ Епікур колись сказав, що для щастя не потрібні розкішні бенкети. Йому вистачало простого хліба, сиру, глечика невибагливого вина та, що найважливіше, розмов із друзями. Ця ідея, якій понад дві тисячі років, сьогодні звучить незвично, майже радикально. Але що, як у цій простоті і криється ключ до справжнього, а не показного, багатства?

Пастка «багатого» життя

У суспільстві міцно вкорінилося уявлення, що багатство — це накопичення. Грошей, майна, влади. Проте, якщо придивитися уважніше, можна помітити парадокс: гонитва за цими атрибутами успіху часто робить людей не вільними, а залежними.

Уявімо собі Олега, успішного підприємця, який працює по 80 годин на тиждень. Він може дозволити собі будь-що, але не має головного — часу. Часу на відпочинок, на спілкування з родиною, на прості людські радощі. Його багатство перетворилося на клітку, що вимагає постійної праці та породжує страх усе втратити. Він може мати мільйони, але чи можна назвати його по-справжньому багатим, якщо він живе у постійному стресі та самотності?

Давньокитайський мудрець Чжуан-цзи спостерігав за цим ще тисячі років тому. Він помітив, що люди відчайдушно прагнуть того, що цінує світ — грошей, слави, довголіття, — і панічно бояться їх відсутності. Він писав, що люди настільки переймаються своїм життям, що їхня тривога робить його нестерпним. Прагнення до задоволень стає причиною їхніх нещасть. За його словами, багатії роблять своє життя нестерпним, женучись за грошима, які вони навіть не можуть по-справжньому використати, і виснажують себе, «служачи собі, як раби інших».

До того ж, ідея «багато працювати, щоб потім добре відпочивати» має і фізичні наслідки. Дослідження показують, що постійна робота понад 40-45 годин на тиждень значно підвищує ризик серцево-судинних захворювань. Виходить, ми жертвуємо здоров'ям заради багатства, яке потім будемо витрачати на його відновлення. Чи варта гра свічок?

Дешеві задоволення найбагатшої людини

Американський філософ Генрі Девід Торо вирішив перевірити, скільки людині насправді потрібно для життя. Він провів два роки в маленькій хижі біля ставка Волден, маючи лише найнеобхідніше. Свої спостереження він описав у знаменитій книзі «Волден». Він зрозумів дивовижну річ: якщо дозволити собі звикнути до розкоші, до далеких мандрівок чи смаку вишуканого вина, ці речі стануть необхідністю. А прості, доступні радощі почнуть здаватися нудними та прісними.

Торо дійшов висновку: «Найбагатша людина — це та, чиї задоволення найдешевші». Він знаходив щастя у щоденних прогулянках лісом, у спостереженні за природою, у розмовах із сусідами. Він зрозумів, що для нього обміняти рідні краєвиди на пишність Парижа було б «жахливою угодою».

Задумайтесь: що, як багатство — це не те, скільки ви маєте, а те, наскільки ви задоволені тим, що маєте? Що, як постійне відчуття бажання — це форма бідності, а стан задоволення — справжнє багатство? Як казав Епікур: «Якщо хочеш зробити людину щасливою, не додавай до її багатства, а віднімай від її бажань».

Як насолоджуватися життям з мінімальними витратами?

Що ж це за «дешеві задоволення»? Відповідь у кожного своя, але філософи дають нам кілька підказок.

Артур Шопенгауер вважав, що найвищі задоволення — інтелектуальні. Читання, роздуми, пізнання нового, насолода мистецтвом. Сьогодні, коли доступ до інформації та культури практично безмежний і часто безкоштовний, це справжній подарунок. Книга з бібліотеки чи цікава лекція онлайн можуть принести набагато більше радості, ніж дорога покупка.

Епікур пішов ще далі. Він розрізняв два види задоволень: рухомі та статичні.
Рухомі задоволення — це процес задоволення бажання. Наприклад, їсти смачну їжу, коли ви голодні. Цей процес вимагає зусиль, грошей, часу.
Статичні задоволення — це стан, коли бажання вже задоволене. Це почуття ситості після їжі. Це відчуття спокою і відсутності дискомфорту.

На думку Епікура, саме статичні задоволення є найвищими. Вони не вимагають жодних зусиль. Це просто стан гармонії та задоволеності. Щастя, за Шопенгауером, — це переважно «душевний спокій і задоволеність».

Як же досягти цього стану? Чи потрібно для цього ставати аскетом? Зовсім ні. Мудрість полягає в тому, щоб навчитися насичувати себе простими й доступними задоволеннями. Прогулянка в парку, приготування простої, але смачної вечері, розмова з близькою людиною, читання книги, споглядання заходу сонця.

Коли ми робимо такі речі джерелом нашої радості, ми звільняємо себе від стресу гонитви за рідкісним і дорогим. Чим дешевші наші задоволення, тим менше зусиль нам потрібно, щоб їх отримати, і тим частіше ми можемо відчувати себе щасливими, не бажаючи нічого іншого.

Можливо, саме в цьому й полягає найвища форма мінімалізму та справжнього багатства — в умінні знаходити безмежну радість у простому.

• Література:
• Епікур. (2020). Листи. Уламки. Апріорі.
  (Анотація: Українське видання ключових текстів Епікура, зокрема «Листа до Менекея», де філософ викладає своє етичне вчення. Він обґрунтовує, що щастя полягає у задоволенні (hedone), яке він розуміє як відсутність тілесних страждань (aponia) та душевних тривог (ataraxia), чого найкраще досягти через поміркований і простий спосіб життя.)
• Торо, Г. Д. (2017). Волден, або Життя в лісах. Темпора.
  (Анотація: Класичний твір американського трансценденталізму, в якому Торо описує свій досвід дворічного усамітненого життя. Книга є маніфестом простого життя, самодостатності та глибокого зв'язку з природою, а також критикою матеріалізму та суспільних умовностей. Ідея про те, що найбагатшою є людина з найдешевшими задоволеннями, є центральною для цього твору.)
• Шопенгауэр, А. (2021). Афоризмы житейской мудрости. Азбука.
  (Анотація: У цій роботі Шопенгауер дає практичні поради щодо досягнення відносно щасливого існування. Він розглядає джерела людського щастя, поділяючи їх на те, чим людина є, що вона має, і що вона собою являє. Особливу увагу він приділяє інтелектуальним задоволенням як найвищим і найдоступнішим, протиставляючи їх гонитві за багатством і славою.)
• Merton, T. (1969). The Way of Chuang Tzu. New Directions.
  (Анотація: Це не прямий переклад, а поетична інтерпретація ключових ідей даоського філософа Чжуан-цзи. У книзі розкривається критика суспільних цінностей, таких як прагнення до багатства, статусу та репутації, які, на думку Чжуан-цзи, ведуть до тривоги та відчуження від власної природи. Книга підкреслює важливість спонтанності та гармонії з Дао (Шляхом).)
• Virtanen, M., Heikkilä, K., Jokela, M., et al. (2012). Long working hours and coronary heart disease: a systematic review and meta-analysis. American Journal of Industrial Medicine, 55(7), pp. 587-596.
  (Анотація: Цей систематичний огляд та метааналіз підтверджує зв'язок між тривалим робочим днем та підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця. Результати дослідження надають наукове обґрунтування твердженню в статті, що надмірна праця заради багатства може мати серйозні негативні наслідки для здоров'я.)