Як підготовка до гіршого робить нас сильнішими

Нас з дитинства вчать бути оптимістами. «Все буде добре», «Думай позитивно», «Не втрачай надії» — ці фрази стали майже мантрою сучасного суспільства. І справді, наукові дослідження підтверджують, що оптимістичний погляд на життя допомагає боротися зі стресом і депресією. Здавалося б, вибір очевидний.

Але що, як цей шлях не завжди безпечний? Чи може сліпа віра в краще майбутнє стати пасткою, яка зробить нас не сильнішими, а навпаки — вразливішими? Філософ Мішель де Монтень розмірковував над схожим питанням, згадуючи історію про римлянина, що втік від тиранів. Він нескінченно переховувався, живучи в постійному страху, і врешті-решт вирішив здатися ворогам, обравши жахливу, але визначену долю замість нестерпної невизначеності. Монтень дійшов висновку, що оскільки майбутнє завжди непевне, «краще з певним спокоєм готуватися до найгіршого, що може статися, і черпати втіху з того, що ми не впевнені, що це станеться».

Можливо, в деяких ситуаціях здоровий песимізм — це не вада, а найпотужніший інструмент для досягнення справжнього, непохитного спокою?

Небезпечна ілюзія: чому сліпий оптимізм робить нас слабкими

Давайте одразу визначимося: мова не про те, щоб бачити світ у чорних тонах. Мова про ту форму оптимізму, яка перетворюється на сліпу впевненість, що все неодмінно буде добре, попри будь-які обставини. Це віра в те, що ми якось захищені від негараздів, які трапляються з іншими.

Ми бачимо трагедії по телевізору чи в стрічці новин — війни, хвороби, природні катаклізми — і в глибині душі живемо з переконанням, що з нами такого не станеться. Ми вважаємо, що жахи історії залишились у минулому. Але життя постійно доводить, що непостійність — це єдине, що є постійним. Ніхто не застрахований. Найкращий працівник може втратити роботу, найміцніший шлюб може розпастися, а людина з ідеальним здоров'ям може раптово захворіти.

Коли ми відкидаємо таку можливість, ховаючи голову в пісок «позитивного мислення», ми стаємо беззахисними. І коли доля завдає удару, якого ми «не очікували», він виявляється нищівним. Ми відчуваємо не просто розчарування, а шок, зраду, тотальну розгубленість. Людина, яка допускає можливість гіршого, не буде приголомшена. Вона буде готова. Певний ступінь розумного песимізму — це не боягузтво, а твереза оцінка реальності.

Ціна фальшивої надії: трагічний оптимізм Віктора Франкла

Наскільки небезпечною може бути безпідставна надія, показує досвід психіатра Віктора Франкла, в'язня нацистських концтаборів. У своїй книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу» він розповідає історію одного з ув'язнених. Цей чоловік був переконаний, що знає точну дату звільнення — 30 березня, про яку йому нібито повідомив голос уві сні. Він жив цією надією, вона давала йому сили.

Але коли очікувана дата наближалася, а жодних ознак звільнення не було, його дух почав згасати. 29 березня він раптово захворів, а 31 березня помер від тифу. Франкл дійшов висновку, що причиною його смерті стало глибоке розчарування. Коли його сліпа надія була зруйнована, імунна система його організму просто здалася. Воля до життя була паралізована.

Франкл називав таких «невиправних оптимістів» найбільш дратівливими товаришами. Він зрозумів, що правильною відповіддю на жахливі умови була не пасивна надія на краще майбутнє, а щось інше. Він назвав це «трагічним оптимізмом» — здатністю знаходити сенс у житті попри все: біль, провину і смерть. Це не очікування, що страждання закінчаться, а активна позиція: як я можу знайти сенс у цих обставинах, тут і зараз? Як я можу використати цей досвід для особистого зростання або для допомоги іншим? Це оптимізм, який народжується з прийняття реальності, а не з її заперечення.

Сила очікувань: як підготовка до гіршого приносить більше радості

Уявіть, що пан Тарас вирішив піти до громадської лазні, очікуючи на спокійний та приємний відпочинок. Натомість він зіткнувся з галасливими людьми, хтось облив його водою, а потім він виявив, що його речі зникли. Він повертається додому розлюченим і розчарованим. Його оптимістичні очікування не справдилися.

А тепер розглянемо інший підхід, який пропонував філософ-стоїк Епіктет. Він радив: збираючись у лазню, уявляй собі все, що там зазвичай відбувається — люди хлюпочуться, штовхаються, лаються, хтось краде. Йдучи туди з такими реалістичними очікуваннями, пан Тарас змінює правила гри.

Якщо станеться найгірше — він не буде розчарований, адже він був до цього готовий. Його внутрішній спокій не похитнеться. Але якщо, всупереч його очікуванням, у лазні буде тихо, люди будуть привітними, а речі залишаться на місці, він відчує не просто задоволення. Він відчує глибоку вдячність. Реальність перевершила його невисокі очікування, і це подарувало йому справжню, несподівану радість.

У цьому й полягає сила розумного песимізму. Він готує нас до невдач, роблячи нас стійкішими, і водночас дозволяє нам цінувати позитивні моменти набагато глибше. Коли ви не очікуєте нічого хорошого, будь-яка дрібниця стає подарунком.

Зрештою, мета — не в тому, щоб жити в страху й очікуванні катастрофи. Мета — в тому, щоб побудувати внутрішню фортецю, яку не зруйнують зовнішні бурі. І іноді найкращий спосіб збудувати її — це тверезо подивитися в обличчя найгіршим сценаріям і зрозуміти, що навіть тоді у нас залишиться найголовніше — здатність обирати своє ставлення до подій. І в цьому криється справжня сила і справжній, непохитний спокій.

• Література:
• Франкл, В. (2023). Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі. Клуб Сімейного Дозвілля.
  (Анотація: Ключова праця, в якій Франкл описує свій досвід у концтаборах і розкриває концепцію логотерапії. Історія про в'язня, який помер від розчарування, є яскравою ілюстрацією небезпеки безпідставного оптимізму, що наводиться у статті. Концепція «трагічного оптимізму» пропонує альтернативний погляд на стійкість.)
• Монтень, М. де. (2020). Проби. В трьох книгах. Книга 1. Дух і Літера.
  (Анотація: Класична праця європейської філософії. У есе «Що філософувати — це вчитися помирати» (Розділ XX) Монтень обговорює стоїчну ідею підготовки до найгіршого як засобу досягнення душевного спокою, що перегукується з центральною тезою статті про переваги продуманого песимізму над сліпим оптимізмом.)
• Епіктет. (2021). Енхірідіон. Філософські основи стоїцизму. Апріорі.
  (Анотація: «Енхірідіон» або «Керівництво» — це короткий звід практичних настанов стоїчної філософії. Приклад із відвідуванням лазні (Розділ 4) є класичною ілюстрацією стоїчного принципу premeditatio malorum (обдумування майбутніх негараздів), який пояснюється у статті як інструмент управління очікуваннями та досягнення незворушності.)
• Norem, J. K. (2001). The Positive Power of Negative Thinking. Basic Books.
  (Анотація: У цій книзі психолог Джулі Норем представляє і досліджує концепцію «захисного песимізму». Вона доводить, що для певного типу людей обдумування найгірших сценаріїв є конструктивною стратегією, яка допомагає впоратися з тривогою та покращити результати діяльності, що надає наукове підґрунтя філософським ідеям, викладеним у статті.)